read.cash Log in

@cryptotexty

Joined 21 March 2020 · 1895 posts

crypto media and think-tank

149.90 KT

0 KT · $839.39 received · 0 KT · $12.58 given

Posts

@cryptotexty

Maidan. Winter on fire Today, I organized a screening of the film "Maidan. Winter on fire". I recently gave a lecture about the Maidan, but this is a topic that can be mentioned and talked about a lot. And no words can replace video, footage from those events. By the way, this is the first Ukrainian film that appeared on Netflix, and chronologically it is very well constructed. We also raise the topic of the Maidan when we talk about the beginning of the russian-Ukrainian war, about the creation of the first volunteer battalions, about the politics and geopolitics of that time. At the same time, this film is quite heavy, and those who will watch it on my recommendation should be warned about this. Watching such a movie is not an entertainment event, it is a difficult and tragic history of ours and an ongoing reality, because unfortunately "Plyne kacha" melody continues to be performed all over Ukraine... Sometimes I think: the fact that now the percentage of people who are actively involved in the war and working for victory is about the same as then on the Maidan... And for a faster victory, much more is needed...

@cryptotexty

Майдан. Зима в вогні Сьогодні для особового складу провів показ фільму "Майдан. Зима в вогні" ("Winter on fire"). Я вже нещодавно читав лекцію про Майдан, але це така тема про яку можна згадувати і говорити багато. Та й ніякі слова не замінять відео, кадри з тих подій. Це, до речі, перший український фільм, який з'явився на Netflix та хронологічно він дуже вдало побудований. Тему Майдану піднімаємо і тоді коли говоримо про початок російсько-української війни, про створення перших добровольчих батальйонів, про тогочасну політику і геополітику. В той же час, цей фільм - досить важкий, про це варто попередити тих, хто буде його дивитись по моїй рекомендації. Перегляд такого кіно - це не розважальний захід, це важка й трагічна наша історія та дійсність, яка триває, бо на жаль "Плине каче" продовжує виконуватись по всій Україні... Що змушує мене задуматись: те, що зараз відсоток людей, які активно задіяні в війні та працюють для перемоги приблизно такий самий як і тоді на Майдані... А для швидшої перемоги потрібно значно більше..

@cryptotexty

Майдан Геополітичний Провів для особового складу лекцію про Майдан. Повертаючись в ті часи, можна уявити, що все могло бути гірше. Замість Небесної сотні, могли бути небесні тисячі. І що було б якби Янукович не втік, а спробував би очолити "Південний схід". Виглядає так, що саме сценарій масштабної громадянської війни і готувала росія. Всім зараз очевидно, що без втручання росії не було б ніяких днр, лнр. Це зараз ми бачимо, що росії не потрібен "народ донбаса", а потрібна повна або часткова руйнації України. Цікавим є момент, що путін в тому недавньому інтерв'ю згадує Майдан, перемога Революції Гідності до сих пір не дає йому спокою. Важливо сказати - Майдан був не за ЄС (адже йшлось про угоду про асоціацію, а це переважно економічний документ), а проти злочинної влади яка була на той час та за можливість самим створювати свій порядок денний, самим вирішувати зовнішньополітичний курс. Ідеї Балто-Чорноморського союзу, Інтермаріуму стали популярні не лише в середовищах націоналістів (де вони були присутні й раніше, ще з часів Юрія Липи) - а були підтримані політиками й аналітиками різних партій та поглядів. На жаль, результатами Майдану скористалось багато покидьків, пристосуванців та навіть анти-українських елементів. Після перемоги, ситуація буде повторюватись, навіть подивіться лише з економічної точки зору: хто буде в виграшній позиції, хто витратив на війну всі сили і кошти, і можливо мріє про відпустку, чи ті хто й під час війни "заробляли", ну й вкладали копійки в підтримку свого іміджу як активного діяча, "експерта" чи того хто "донатить". Про Майдан я часто думаю, і насправді вже навіть важливо згадувати про ті місяці, адже виросло ціле покоління молоді, які мають пам'ятають Майдан, адже тоді були ще маленькими. Після лютого 2014 стало ясно одне - вже ніякого союзу чи дружби з росією не може бути. Вже тільки це, через цей розрив (який до речі не всі зробили, дехто зрозумів це лише в 2022) - Майдан був геополітичним... Перегляд фільму "Зиму у вогні" (Winter on fire, до речі перше українське кіно яке потрапило на Netflix) вирішили перенести на інший день, натомість провели дискусію та потім відвідали краєзнавчий музей. (Таи експозиція починається з Майдану, - фото звідти)

@cryptotexty

Лекція про Євгена Коновальця Сьогодні провів лекцію для особового складу про Євгена Коновальця. Постать Коновальця яскраво виділяється на фоні соціалістичних лідерів періоду Визвольних змагань. Важливі не лише воєнні заслуги Вождя (як називали Коновальця), а весь військово-політичний шлях - заснування УВО, ОУН, потужна дипломатична діяльність. Після лекції відбулось обговорення за кавою, та презентації нашої скромної бібліотеки. Це добре, коли існує великий інтерес до літератури в особового складу, та в вільний час люди читають, а не сидять в соц мережах. До речі, дякую за поповнення бібліотеки: Видавництво Жупанського , Видавництву RAINSHOUSE, Видавництво Марка Мельника, Українські студії стратегічних досліджень та Олесі яка задонатила частину своїх книжок.

@cryptotexty

Optimism Governance: Voting for More Proposals Here is my February 2024 voting in Optimism Agora (Governance system). Now at the moment, I have only 5.32 OP (which is at this day around $20), but if you like my blogs and my voting - you can delegate your OP to me and my voting weight will be higher. My profile is: https://vote.optimism.io/delegate/0x480a2e86B7fE63e4d3dfE71af781FfEb4a3c33B0 Protocol Upgrade #4 I voted "For" because after reading it seems this is a needed protocol upgrade. Also, this upgrade, proposed by OP Labs has already 34.08M OP voted "For" so it will pass anyway (Quorum 26.57M OP) Regarding Mission Requests Proposals (and there are 4 of them currently) - I started reading about the options, but then understood that I need more time and knowledge to evaluate them. Even only time as a factor won't be enough - it's possible to cast votes in the next 12 hours as I write this post. And I won't have enough time to study everything. Also, the fact that I have only 5.32 OP of votes and only my delegation (so nobody else delegated OP to me) makes me not so motivated to study these proposals for hours.I will see if my participation in the Optimism ecosystem will be more than pure testing and if in the future I have more delegations - of course, I will feel an obligation to vote. If you plan to analyze and participate more - it's good idea to sign up at Optimism forum, which I did and created account at https://gov.optimism.io/

@cryptotexty

Blablacar stories. #15 I haven't written Blablacar stories for a long time, but I still use this app when I travel, and my book of Blablacar stories in English is still available on Kobo and Amazon (but, of course, no one buys it). https://www.kobo.com/ww/en/ebook/rating-5-0-blablacar-stories https://amzn.to/4bN4kvM For this trip at 6 in the morning, I doubted there would be fellow travelers. The route is not popular. But in the late evening, there is a notification - a young guy wants to travel to that distant city. Of course, Kyiv is beautiful at such a time in the morning. We cross the southern bridge, but I already drank coffee in the morning, so I stop for my next coffee not there, but at WOG near Boryspil. We listen to a podcast and talk. The guy is 22 years old, but he has been working for a long time. He tells a long and thrilling situation with the illness of his father, who is now far away in another country. He is traveling to the city to see a girl whom he has never seen, but has been communicating with her for a year and a half. She is depressed, he worries that she might do something to herself. Therefore, he makes a sudden decision to come to visit her. She doesn't know, it will be a surprise. All that is known is that the coffee shop where she works is located within a five-minute radius of Nova Poshta, where he sent many gifts. But this particular office of Nova Poshta is the most central, there are many cafes there. I already know some of them, because this is my way of getting to know new cities - visiting coffee shops, cafes, bars, restaurants, bookstores, and museums. He does not know the name of it, all that he has is - one photo. While we are still driving, he looks at the google maps with pictures but finds nothing. The next day he should go to work, he also discovers that there is a night train that is perfectly timed. When he talks about this depressed girl, I don't have a very good feeling. This girl did not really want him to come, she was afraid for him, because there are many military recruitment representatives in the city. She seemed to be going to see him in Kyiv, but this never happened. We arrive, he goes to a cafe and is already going to write to her. I'm already on the way to my location - I stop at another, and get coffee and a snack. When I smoke on the street, I see him walking. He tells that everything is bad - she sends him back to Kyiv, says that she cannot meet, and even says that she will return the money for the trip on his card. This is a bad sign. I still wish him success, we agree to speak later. I am writing to him in the evening, because the situation seems to be clear - she frozed him... I thought that if he is going back by train - then he should not wander around this gloomy (and the weather is gloomy and rainy) and cruel city. I thought it might be worth meeting and inviting him to the company to cheer him up a little, if possible. -- We didn't meet, I'm going back to Kyiv now, but in principle, everything is not as bad as it could be -- Then forget about her, there are much better girls in Kyiv) but strange behavior on her part, - I answer -- But everything will be fine, she should come herself, God willing Of course, everything can change. She said that there were visitors, and her managers were there. But it is hard to imagine it on a Sunday morning when the streets and establishments around were empty. Most likely, nothing can be fixed. Why not meet if he has traveled through hundreds of kilometers. Hundreds of kilometers for her sake, because he was concerned about her condition so that she would not suddenly do anything with herself, he wanted to support her in depression. But she refused. This cruel city rejected him. Perhaps he is one of the last remaining romantics in this consumerist society. Well, as he says - not everything is as bad as it could be - she could block him. This happens sometimes. But after all, this cruel, cold city did not accept him and he had to return. Now, when I wander the streets of this city, I will remember this story and maybe I will find this coffee shop somehow, but it could also be fabrication...

@cryptotexty

Blablacar історії. №15 Давно я не писав Blablacar історій, але при нагоді в поїздках користуюсь цим додатком до сих пір, і до сих пір на Kobo i Amazon висить моє книжка блаблакар історій англійською (але її, звісно ж, ніхто не купує). https://www.kobo.com/ww/en/ebook/rating-5-0-blablacar-stories https://www.amazon.com/dp/B0BVP2WJH6 На цю поїздку на 6 ранку я сумнівався, що будуть попутчики. Маршрут непопулярний. Але ввечері знаходиться пасажир - молодий хлопець. Київ звісно ж красивий в такий ранковий час, ми перетинаємо південний міст, але я вже вранці пив каву, тому зупиняюсь на наступну каву не там, а на WOG біля Борисполя. Слухаємо подкаст і розмовляємо. Хлопцю 22 роки, але він вже давно працює. Розповідає довгу і триллерну ситуацію з захворюванням свого тата, який зараз далеко в іншій країні. В місто він їде до дівчини, яку ні разу не бачив, але спілкується вже півтора роки. У неї депресія, він переживає, що вона може щось з собою зробити. Тому він приймає раптове рішення приїхати до неї. Вона не знає, це буде сюрприз. Все що відомо - це те, що кав"ярня в якій вона працює знаходиться в радіусі п"яти хвилин від Нової Пошти, куди він відправляв багато подарунків. Але та Нова пошта найбільш центральна, там багато кав"ярень. Я вже знаю деякі з них, тому що це мій спосіб пізнання нових міст - відвідувати кав"ярні, кафе, бари, ресторани, книгарні, музеї. Назви він не знає, все що є - одне фото. Поки ми ще їдемо, він дивиться карту зі світлинами, але не знаходить нічого. На наступний день йому на роботу, він також знаходить, що є нічний потяг, який ідеально підходить по часу. Коли він розповідає про цю депресивну дівчину - в мене вже не надто гарні передчуття. Ця дівчина не надто хотіла, щоб він приїздив, боялась за нього, бо в місті багато ТЦК. Вона наче вже збиралась до нього в Київ, але так і не доїхала. Приїжджаємо, він іде в одне кафе і вже збирається їй писати, я вже по дорозі в свою локацію - зупиняюсь біля іншого, беру каву та перекусити. Коли курю на вулиці - бачу, він іде. Розповідає, що все погано - вона відправляє його в Київ назад, каже що не може зустрітись, каже навіть що поверне кошти за дорогу на картку. Це поганий знак. Я все ж таки бажаю йому успіхів, домовляємось потім списатись. Ввечері я пишу йому, тому що вже ситуація наче була зрозуміла - вона відморозилась.. Я думав, що якщо він їде потягом назад - то хай би не тинявся цим похмурим (а погода саме похмура й дощова) та жорстоким містом. Думав, можливо варто й зустрітись, запросити його в компанію, щоб йому трохи підняти настрій, якщо це можливо. -- Так і не зустрілися, їду зараз назад В Київ, але впринципі все не так погано, як могло бути -- Та тоді забий на неї, в Києві набагато кращі дівчата) але дивна поведінка що їх боку, - відповідаю я -- Та все налагодиться, вона повинна сама приїхати, дай Бог Звісно, все може змінитись ще. Вона розповідала, що відвідувачі були, і начальство було. Але важко уявити це в неділ вранці, де і вулиці і заклади довкола були порожніми. Швидше за все - вже нічого не виправити. Чому б не зустрітись, якщо він подолав сотні кілометрів. Сотні кілометрів заради неї, тому що переймався її станом, щоб вона раптом не зробила нічого з собою, хотів підтримати її в депресії. Але вона відмовила. Це жорстоке місто відкинуло його. Можливо він один з останніх романтиків, які ще є в цьому суспільстві споживацтва. Ну так, як він і каже - не все так погано, як могло бути - вона могла його забанити взагалі. Бувало й таке. Але все-одно це жорстоке, холодне місто не прийняло його і довелось вертатись. Тепер коли я буду блукати вулицями цього міста, я згадуватиму цю історії та, можливо, знайду якось цю кав"ярню, але ж і це може бути вигадкою...

@cryptotexty

1000 km from the frontline It feels as if death has retreated. It seems that she is now somewhere far away, and it is not known when she will come, but not soon. And there will be time to walk under the spring rain. Yes, at the beginning of February, we already have spring. And there will be time to write books, read books, and think about geopolitics. For some reason, as always, spring rain lifts the mood and creates perspective. I liked the rain even there when it enhanced the atmosphere of the thriller. And here, everything is almost as before. You can get used to a lot of things, both good and bad. Sometimes you think that everything can still be normal. Ukrainian geopolitics of life can still defeat russian geopolitics of death...

@cryptotexty

За 1000 км від фронту Відчувається, наче смерть відступила. Наче вона тепер десь далеко, і прийде невідомо коли, але не скоро. І буде час гуляти під весняним дощем. Так, на початку лютого у нас вже весна. І буде час писати книжки, читати книжки і думати про геополітику. Чомусь, як і завжди, весняний дощ підіймає настрій та створює перспективу. Дощ подобався навіть там, коли посилював атмосферу трилера. А тут, все майже як раніше. Багато до чого можна звикнути, і до хорошого і до поганого. Іноді думаєш, що все ще може бути нормально. Українська геополітика життя, ще може перемогти російську геополітику смерті...

@cryptotexty

Catalyst Working Group - my proposal I just submitted Application to be an organizer host of Catalyst Working Groups in different locations worldwide. What are the Catalyst Working Groups? This is something new in the Cardano ecosystem and you can study more this opportunity here: https://projectcatalyst.io/blog/catalyst-working-groups-roadmap In case you want to submit application - be fast as only few days left. In my Cardano and Project Catalyst work I try to be as transparent as possible. That's why I publish all my proposals on crypto-blogs. And that's why I publish my answers from the Application form which I submitted. (This also can help you in case you are hesitating about whether you should apply. So you will know which questions you need to answer). **Please provide us with 1-3 venues. You can include links or Venue name/address for the venues considered for the Working Group** 1 . House of Cinema In the center of Kyiv there is a legendary place - House of Cinema. It is located Just few minutes from main street Khresharyk, close to Olympic stadium on 6 Saksahanskoho Street. That's the place where many people from cinema industry and creative, art communites gather. In addition to several halls with cinema screens there is Charlie bar, which is run buy young entrepreneur Kyrylo, who is knowledgeable about crypto and likes cryptocurrencies. I used to pay with Cardano for coffee there! Link: https://rbk.choiceqr.com/ 2 . The Last Barricade One of the best restaurants in the center of Kyiv, where you can often see famous people, politicians, businessmen, and media personas. During 2017 - 2021 when there were many crypto events in Kyiv, I often visited this place with crypto entrepreneurs and everyone liked it. In the evening this place might be full of people, but if we decide to do it during the day - that's a good option. The Last Barricade is located just at the Maidan, under the ground, that's why it's also good in case of air alerts. Link: https://obarykada.com/ **Approximately how many attendees will your Working Group session(s) be for?**   5-15 (maybe more but I plan to focus in the first session on those who are really interested and Active in Cardano and Catalyst ecosystem) 3 . Rid Located on Khreshatyk, just across the street from Maidan (a few minutes from the previous venue Last Barricade) - Rid is a very new cafe/bookstore, which also has a big room for presentations. In case we decide to do a big Cardano event, i.e. present our work results and speak about the Catalyst with an attempt to engage a broader audience - that's a good location. If our working group will be relatively small - we can stay in the cafe on the first floor. By the way, I know the owner who really supports blockchain technology and the innovative business, he is also a writer and poet. Link: https://www.facebook.com/RIDktk **Please provide an approximate budget and breakdown of the costs. On top of the requested costs, a $1500 stipend compensation will be provided** Event setup/venues will be free as well as moderation/host costs (as I will be moderator). Refreshments will cost up to $100. Merchandise and swag for attendees/hosts - $200. Awareness and socializing campaign - $200. Working Group materials, including playbook, templates, briefing documents, suggested agenda - $200. ADA giveaway as present and for testing reasons (including tokens and transaction fees) - $150. So the total suggested budget is $850 (if the budget is $1000 and $150 is leftower for our group - I will prefer to spend them on rewarding the most active participants, who will continue the work in our Working group). **Approximately how many attendees will your Working Group session(s) be for?**   5-15 (maybe more but I plan to focus in the first session on those who are Really interested and Active in Cardano and Catalyst ecosystem) **Why do you want to get involved in this project? Please give a short account of your motivations for hosting a Catalyst Working Group and why you are well-placed to research the specified workstream** I'm participant of Project Catalyst since the beginning (since Fund1). During this time I accumulated a lot of experience and knowledge - I was (I am) proposer, Community, Veteran Community Advisor, Co-Proposer, Voter. I will continue to review proposals, I will continue to work and I plan to become dRep. Actually, I already announced that I am dRep candidate when this notion was first mentioned. Not always my experience was successful - for example, the vast majority of my proposals were not supported. I feel there is geo-discrimination that proposals from Ukraine and Eastern Europe related to local incentives are not supported. I will raise this and other issues as dRep and Cardano interviewer (I also do video interviews on Youtube and continue work at Cryptotexty media). In future I plan to remain an active member of Catalyst and Cardano ecosystem, That's my main motivation. During last 3+ years I've analyzed hundreds of proposals, I written dozens of proposal, I think I am well-placed to run this group. I chose Catalyst Strategic funding priorities Working Group as I see the regional and societal problems in funded proposals. But a data-driven approach and help of the colleagues can bring more understanding of what were the priorities in Funds 2-11 and what the priorities might be for the future. **What is your team experience? Please summarize your past experience in hosting / facilitating workshops** Alyona is my long-time friend and assistant who helped me with Cryptotexty since 2018. She is a good lawyer and is interested in law aspect of blockchain and cryptocurrency industry. Moreover Alyona is good in marketing and this knowledge will help to analyse the industrial aspect of the Catalyst funding priorities. Max is a developer with lots of experience and accomplished projects, mostly non-crypto, but last time Max showed bigger interest in crypto and I engaged him into the Cardano community is possible. Technical knowledge will be especially helpful in the analysis of "Development" and "Infrastructure" categories. **Anything else you want to tell us?** I hope our Working Group will be confirmed, but if no - we are open for future incentives, especially those that are related to the regional presence. I'm confident that Cardano should be more popular in Ukraine.

@cryptotexty

Луї-Фердінан Селін Один з моїх улюблених авторів. Я читав лекції про Селіна і популяризував його творчість ще більше 10 років тому. В ті часи українською була перекладена лише"Подорож на край ночі", а багато інших книг були видані Фоліо російською. Пам'ятаю в студентські часи в медіотеці Французького культурного центру, який тоді здаходився на вулиці Антоновича (де тепер М17) мені подарували багато книжок Селіна. Саме "Подорож" зробила Селіна відомим і цю книгу раджу прочитати перш за все. З інших книг українською доступні: "Феєрія для іншого разу" - нещодавно видана видавництвом Жупанського. Читаючи Феєрію може здатись, що це - суцільний потік ненависті, але сам він чудово передає атмосферу бомбардувань, руйнування та постійної небезпеки. Кіт Селіна - його незмінний супутник, один з найвідоміших літературних котів. З поки не виданого українською, хотів би виокремити "З замку в замок" - цей роман часів завершення Другої світової також можна назвати певним екскурсом у французький колабораціонізм та мистецтво тих часів. Тут і прем'єр-міністр Лаваль, і колоритний письменник Альфонс де Шатобріан зустріч з яким так яскраво передає Селін. Ще українською видано "Смерть в кредит" (про період дитинства) та "Війна", видана в цьому році На останок варто додати побажання, що варто було б перевидати "Подорож на край ночі", якщо вже Фоліо має права на той переклад то хай зроблять перевидання, чи поступляться правами видавництву Жупанського. Цікаво те, що "Подорж" перекладали українською на початку ХХ ст., був період коли Селіна любили в радянському союзі, навіть запросили з візитом, але коли він повернувся і написав всю правду, то потрапив в чорний список. Колись дуже давно мені доводилось бачити те видання

@cryptotexty

Cardano Catalyst Fund11 - Voting is going on and you can support my proposals Time goes fast. Now in Catalyst (DAO in Cardano ecosystem), voting is happening. If you have ADA - you can vote (but you should register previously). If you have already registered - please vote, at least for some of the proposals which match your expertise and interest. That's the way governance should happen. Let me bring some statistics from the Catalyst announcement channel: Day 4 of voting is behind us on Project Catalyst. Just shy of 100K votes from ~3.7K wallets already - community's diligently prioritizing funding. So that's amazing that 3.7 K wallets voted! Of course, it doesn't mean 3.7K people voted as a person might have multiple wallets. But there is no economic reason to create many wallets just for voting. That's why I assume that at least several hundred people already voted, or even 1000-2000 or more. Governance is important and that's why I ask all my readers from the Cardano ecosystem to check my proposals. If you like them and if you believe I can implement them for the benefit of the ecosystem and crypto industry - please vote. Inside the app - you can find all 4 proposals easily by putting my name or surname (i.e. "Andrii"), or you can find them by the title, or inside the categories. I also put the name/link here below. Each proposal I already posted on the crypto-blogs before, at the beginning of Catalyst Fund11, and thanks to everyone for your attention and feedback. 1 . Cardano ebook marketplace https://cardano.ideascale.com/c/idea/111992 2 . Cardano Hub at the edge of civilization https://cardano.ideascale.com/c/idea/112888 3 . Cardano Interviews: Video and Full text version - 30+ interviews at Cryptotexty media https://cardano.ideascale.com/c/idea/112393 4 . Catalyst "competitor" study: discover other DAOs and voting mechanisms with the focus on improvements https://cardano.ideascale.com/c/idea/111059 Thanks, everyone! And I can't wait to see the voting results!

@cryptotexty

Dnipro. Edelweiss On January 22, 2024, in the Edelweiss funeral hall in Dnipro city there was a funeral ceremony for the soldier died on the frontline . We arrived in the evening of the previous day, stopped on Kholodnoyarska street. I went for a walk in the city, drank coffee in a small cafe and then walked for a long time through the streets of the city... it was a part not far from the center, but not particularly beautiful.. nevertheless, it was nice to walk for the first time in a long time. I called an acquaintance from the crypto world, who supports me and cares about me. From the crypto to the crypt... still, it was so nice to talk, it was as if I was free as before, and it was calm in the Dnipro city. The coffee shop that I did find closed at 20, and I went to the Okko gas station to charge my phone. I decided to return by taxi, raised the fare and a Toyota Land Cruiser came for me. You don't often find such a car in a taxi. The driver says, "You have to do something," and the business he will resume when Ukraine returns territories. Unfortunately, in Mariupol, he lost not only his business, but also his son, who was a soldier... once again I meet with the mention of death... The funeral is as late as 2 p.m., so we arrive in no hurry and there is still time for coffee. We enter the nearest coffee shop on the same Starokozatskа Street - and immediately upon entering I meet an old acquaintance of mine. We talk about military technology. When we were departing, he checks my phone number - it turns out that he still has it. But how long have we not seen each other - 5 years or more... and in general, I have few acquaintances from Dnipro. An interesting coincidence, as well as the fact that the past has been haunting me lately. It appears in unexpected moments and forms... and I know that when I will be in Dnipro under different circumstances, I will find this cozy cafe on Starokozatska Street. There are already a lot of people in the farewell hall, and an honor guard of the National Guard. We take the flags that we placed in advance and stand with them, facing the coffin and the people. The priest comes and performs the service. He is alone, his voice is powerful, and at the moment "and create an eternal memory for him..." I again catch myself thinking that I would like to record this fragment on a recorder. And then, like the track "Eternal memory" sounds in my head. Then: "The kingdom of heaven, the kingdom of heaven, the kingdom of heaven, eternal peace... the kingdom of heaven, life is endless... the kingdom of heaven, eternal peace" echoes in my head. These words are not so often used in services in my experience, but this is something that has already been remembered. And it is like a truly musical track (and the first time I heard it was in a cemetery with polyphonic vocals) periodically pops up in my memory, and not only at funerals, but sometimes when I think about something on a similar topic, or just drive in the car. Three soldiers came - familiar faces. Then one of them will say to me that they are thinking of submitting a fallen brother to "Hero of Ukraine" award. I will then forward the information, I will do everything I can. They also ask about books, because I brought them books at the frontline. And I will say that of course I will help. This conversation will inspire me to think further about the wider book supply system. Perhaps the time has come to restore the Knygarium, but under a different name and with a different emphasis - the primary direction is the provision of books to personnel, and maybe not only Azov, but the entire army. The challenge is whether it can be done remotely and without spending a lot of time. I don't know yet, but books have a lot to do with Death. The vast majority of books are written by those who have already died. But it is in the texts that these authors continue to live. And I, too, will continue to live in the texts, it is at this moment that I seem to continue my life. Oberig gives a speech very similar to the day before and a couple of days before that. That tears should not fall on the ground, but should burn out the brains of those who call for russian world in Ukraine. Today he did not mention his daughter who died in Azovstal... but the speech made an impression anyway. I read the "Prayer of the Ukrainian Nationalist", this time since the hall is relatively small, filled with people I don't shout it like I do at the cemeteries. The hero's girlfriend is all the time near the coffin, stroking the flag of Ukraine, where I can see the runic text and it seems that the image of this hero is drawn there. This flag is important without a doubt. There is also a pretty blonde nearby. Who is she? A friend or a relative, or at first I thought, maybe she is his girlfriend. At funerals, it is sometimes difficult to understand who is who... and even today, a National Guard man handed a flag to a girlfriend and called her wife. And a colleague from Azov - to a grandmother, thinking that it was the hero's mother, he said "in memory of your son"... to which the woman answered, "Will you return my grandson?" Farewell in the hall did not take much time, we smoke on the street and go further - to another city. To the city where I will probably have to stay. And probably, at least for a certain time, and maybe not at all, I will not deal with funerals. Therefore, this text may be the last chronologically for the book "In the Brigade of Death", but it is one of the first in terms of conceptual understanding. I cannot convey to you the part of those emotions, especially those emotions felt by relatives - but I invite you to somehow share these Deaths. And remember. Remember all the heroes...everyone you can...It's not for nothing that we say "Remember - Will Revenge!". Do not forget about the revenge either... Maybe my time in the Death Brigade is coming to an end. Having found myself in a new place, I realize with joy - No, I haven't lost the strength to write yet...

@cryptotexty

Долинська Долинська - містечко в Кіровоградській області, про які ніколи раніше не чув. Здавалося б, село селом, але є частина де чимало дев'ятиповерхівок, є великі магазини. Кажуть, тут працював раніше великий комбінат, і місто активно розвивалось, але з війною- комбінат закрився, тому достатньо недобудов і як здається - будинків-привидів. Ми приїжджаємо і вже біля будинку бачимо труну і людей. Виставляємо прапори. Сніг іде. Холодно. Періодично заходимо грітись в магазин, як прямо в цьому ж під'їзді. П'ємо там каву. Розмовляємо з поліцейськими, які також приїхали вшанувати пам'ять, бо загиблий герой раніше служив в поліції. Приїхала військова дівчина, дістала прапор. Волосся сховане під шапкою, здається це його родичка бо вона довго стояла біля труни і там і в церкві та плакала. Біля труни - дідусь з бабусею. Дідусь промовляє спокійним розміреним голосом: "Це твій вибір, ми маємо поважати твій вибір. Ти герой", і далі повторюючи у різних варіаціях "Ти зробив правильний вибір", "Ти рятував, вивозив своїх побратимів", "Бабуся вже не напече тобі твоїх улюблених тортиків. Як би вона хотіла їх напекти, але ти вже не приїдеш", "Ти вже не подзвониш нам по телефону, не скажеш, що все нормально". Дідусь не плаче, але таке лагідне, так - саме лагідне звернення змушує плакати інших. Бабуся ридає, як й інші. Що сказати, якщо я і сам ледве стримую сльози... Це не літо, де можа сховатись за темними окулярами. "Ти зробив правильний вибір, і ми маємо поважати твій вибір", найбільше фраз дідусь говорив саме про вибір. Він і бабуся не хотіли, щоб їх онук йшов на війну. Але він зробив цей вибір - піти воювати з загарбниками, цей вибір, який зробили далеко не всі українці... Прощання біля будинку тривало довго Священник відслужив службу, і ми рушили до церкви. В церкві - пантеон загиблих героїв міста Долинська. На жаль кожне місто платить таку ціну. А ціна перемоги велика... її не вирахувати матиматично. Після церкви ми йдемо на цвинтар, він недалеко. На цвинтарі все як зазвичай - промова, я читаю "Молитву Українського Націоналіста", в холод це робити трохи важче. Я переживав, щоб не закашлятись, щоб не зірвався голос. Оркестр був, але зіграв тільки сальву та гімн, а дорогою не грав, що трохи здивувало. Ми лишаємо прапор для могили та їдемо в Дніпро, де наступного дня ще одне поховання.

@cryptotexty

Дніпро. Едельвейс 22 січня 2024 в Дніпрі було відспівування бійця в залі прощання Едельвейс. Ми приїхали ввечері попереднього дня, зупинились на Холодноярській вулиці. Я пішов гуляти по місту, випив кави в невеликій кав'ярні а далі довго йшов вулицями міста... це була частина наче й недалеко від центру, але не особливо гарна.. все ж таки було приємно пройтись вперше за довгий час. Зідзвонився зі знайомим з крипто-світу, який мене підтримує і переймається. Від криптИ до крИпти.. все ж так було приємно поговорити, я наче був вільний як і колись раніше, а в Дніпрі було спокійно. Кав'ярня яку я все-таки знайшов закрилась в 20, і я пішов до заправки Окко, щоб зарядити телефон. Вирішив повернутись на таксі, підняв тариф і за мною приїхала Toyota Land Cruiser. Таку машину не часто зустрінеш в таксі. Водій каже "Треба ж чимось займатись", а бізнес відновить, коли Україна поверне свої території. На жаль, в Маріуполі він втратив не лише бізнес, а і сина, який був військовим в частині 3057... ще раз зустрічаюсь з згадкою про смерть... Відспівування аж на 14 годину, тому не поспішаючи ми приїжджаємо та ще є час на каву. Заходимо в кав'ярню найближчу на цій же Старокозацькій вулиці - і одразу при вході я зустрічаю свого давнього знайомого. Ми говоримо про військові технології, на прощання він перевіряє мій номер телефону - виявляється, записаний в нього. Але скільки ми не бачились- років 5 чи більше.. та й взагалі в мене обмаль знайомих з Дніпра. Цікаве співпадіння як і те, що останнім часом минуле переслідує. Воно з'являється в неочікуваних моментах та формах.. і я знаю, що коли я буду в Дніпрі при інших обставинах, я знайду це затишне кафе на Старокозацькій вулиці. В залі прощання вже багато людей, і почесна варта НацГвардії. Ми беремо прапори, які поставили заздалегідь та стоїмо з ними, обличчям до труни та людей. Приходить священник та справляє службу. Він один, голос потужний і в момент "і сотвори йому вічнуую пааам'ять.." я знову ловлю себе на думці, що хотів би записати цей фрагмент на диктофон. А далі, як трек "Вічная пам'ять" лунає у мене в голові. Потім в голові лунає "Царство небеснеє, царство небеснеє, царство небеснеє, вічний спокій... царство небесне, життя - безкінечне... царство небеснеє, вічний спокій". Саме ці слова не так часто бувають на службах з мого досвіду, але це те, що вже запам'яталось. І воно як справді музичний трек, (а вперше я почув його на цвинтарі з багатоголосним вокалом) періодично виринає в пам'яті, і не лише на похованнях, а іноді коли я задумуюсь про щось на схожу тему, або просто їду в авто. Прийшли троє побратимів - знайомі обличчя. Потім один з них звернеться до мене, скаже що вони думають подати полеглого побратима на "Героя України", я потім перешлю інформацію, зроблю все що в моїх силах. Також спитають про книжки, бо на фронті я привозив їм книжки. І я скажу, що звісно допоможу. Ця розмова надихне мене на подальші роздуми про ширшу систему постачання книжок. Можливо, час настав відновити Книгаріум, але під іншою назвою і вже з іншим акцентом - першочерговим напрямком забезпеченням книжками особового складу, і може й не тільки Азову, а всієї армії. Це виклик, чи вдасться це зробити дистанційно, і не витрачаючи багато часу. Поки не знаю, але книжки мають багато спільного зі Смертю. Переважна більшість книжок написані тими, хто вже помер. Але саме в текстах ці автори і продовжують жити. І я, також продовжуватиму жити в текстах, саме в цей момент я наче продовжую собі життя. Оберіг виголошує промову, дуже схожу як і за день до того, і пару днів перед тим. Що сльози не мають падати на землю, а мають випалювати мізки тим хто кличе в Україну русскій мір. Сьогодні він не згадав про доньку, яка загинула на Азовсталі.. але промова і так справила враження. Я читаю "Молитву Українського Націоналіста", цього разу оскільки зал відносно невеликий, заповнений людьми - я не кричу її як на цвинтарях, а просто виразно промовляю. Дівчина героя весь час біля труни, гладить прапор України, де мені помітно рунічний текст і здається, там намальований образ цього героя. Цей прапор важливий без сумнівів. Поруч ще симпатична блондинка - хто вона, подруга чи родичка, або спочатку я думав, може вона його дівчина. На похованнях важко іноді зрозуміти хто є хто... от і сьогодні нацгвардієць вручив прапор дівчині, а колега-азовець - бабусі, і ще думаючи що це мати героя, сказав "в пам'ять про вашого сина"... на що жінка відповіла "Ти мені онука повернеш?".. Прощання в залі не забрало багато часу, куримо на вулиці і їдемо далі - в інше місто. В місто, де мені напевне доведеться затриматись. І напевне, принаймні певний час, а може й взагалі, я не займатимусь похованнями. Тому, можливо цей текст останній хронологічно для книги "В бригаді Смерті..." але він один з перших в концептуальному осмисленні. Я не можу передати вам і долі тих емоцій, особливо тих емоцій які відчувають родичі - але я запрошую хоч якось розділити ці Смерті. І пам'ятати. Пам'ятати всіх героїв...всіх кого зможете...Не дарма ми кажемо "Пам'ятаємо - Помстимось". Про помсту теж не варто забувати... Можливо мій час в Бригаді Смерті добігає завершення. Опинившись на новому місці я з радістю усвідомлюю - Ні, я не втратив ще сили писати...

@cryptotexty

Книга Вовки Да ВіNчі Нещодавно придбав і прочитав на одному диханні книгу "Вовки Да Вінчі", яку написав і видав друг Філософ, Дмитро Савченко. Цей твір - це гарний екскурс не лише в історію "Правого Сектору", Добровольчого Українського Корпусу (ДУК), формування "Вовків Да Вінчі", а також набагато далі - в початки московсько-українського протистояння, та огляд українського націоналізму. Друг Філософ, маючи не просту історію націоналістичної боротьби, приєднався до "Вовків Да Вінчі" в 2020 році. Окрім постаті Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі), в книзі написано про Василя Сліпака (Міф), Тараса Бобанича (Хаммер) та чинного командира "Вовчої зграї" Юрія Капустяка (Капуста). Коротко, але ґрунтовно пояснюється символіка "Вовків Да Вінчі" та ідейне підгрунтя - український націоналізм. Тому логічним продовженням книги є декілька, можна сказати вже класичних творів українського націоналізму, наприклад Декалог. Ці твори не є новиною для підрозділів таких як Азов, де активно відбувається ідеологічна та лекційна робота, але без сумніву вони стануть цікавими для широкого кола читачів. Завершує книгу "Гімнографія": Гімн 1-ї ОШР ДУК ПС та Марш Артилерії. Ці тексти покладені на музику відомими гуртами Сокира Перуна та Кому Вниз. Напевне, хотілося б побачити більше художніх текстів від автора, який пліч-о-пліч воював з Да Вінчі не один рік. Якою він був людиною, чим ще цікавився окрім війни? Все життя Да Вінчі - це війна, і це настільки жахливо й прекрасно водоночас, що багатьом це важко осягнути. Ба більше, і в такому воєнному житті було місце для романтики, Аліна Михайлов також згадується в книжці. Але друг Філософ безперечно може написати більше текстів, з життя підрозділу і легендарного командира, можливо він це й зробить, коли градус нинішньої війни трохи зменшиться. Наостанок, варто сказати, що такий формат літератури - це гарний дороговказ та приклад для усіх військових підрозділів, які мають своїх героїв, свої легенди й традиції. Україна та світ має знати більше про те що відбувалось і відбувається на цій Священній війні.

@cryptotexty

FPV Валюта та децентралізація фінансування перемоги Ці дні багато хто говорить про FPV дрони та їх важливість для сучасної війни. Кількість, якісь та масштаби FPV дронів мають тільки зростати, але як ще можна було б пришвидшити цей процес? Для підвищення децентралізованого фінансування армії та конкретно дронів потрібні нові підходи та нові рішення. Наприклад - випуск нової криптовалюти - FPV - Freedom Protected by Victory (Свобода, захищена Перемогою). В даному випадку не так важлива технологія та алгоритм консенсуса (є з чого вибрати), як те - хто здійснюватиме емісію. Перевірені виробники дронів могли б продавати 1 FPV Token за фіксованою ціною (наприклад $300-500), або напряму або через біржі. Звісно, багато питань можуть виникнути - починаючи від того кого зараховувати до перевірених виробників, які квоти будуть, які докази будуть, що конкретний дрон вироблено, тощо. Але сам процес має бути якомага простішим та децентралізованим, якщо в нас сотні виробників FPV - то хай вони матимуть ресурс для масштабування своїх виробництв. Перш за все, це має бути розраховано на широку міжнародну аудиторію. Адже ті, хто донатять зараз - і так донатять, для українців ми не придумаємо нічого легше ніж монобанки. Саме вихід на широку світову аудиторію має сенс. Окрім того, що таке фінансування оминає посередників та розпорядників і стає конкретним та важливим елементом сучасної війни, таке фінансування може стати прибутковим. Мільйони людей з усього світу думають куди інвестувати. Існують тисячі різних токенів, часто нічим не підкриплених. FPV token - якщо правильно запрацює, буде підкріплений перемогою. Ми не знаємо, скільки токенів має бути запущено в обіг (можна припусти що десь 150 мільйонів, може й менше), емісія завершиться після перемоги, а ціна - можна припустити, що зростатиме. Додатково, можна придумати певні бонуси для тих, хто має великий пакет токенів (наприклад швидке отримання візи, посвідки на проживання, чи навіть громадянства). 300-500 доларів це підйомна сума майже для будь-кого, звісно є ризики, що щось піде не так. Ризики є завжди. Але такий краудфандинг перемоги точно буде не зайвим. За останні роки я бачив не одну спробу створення "крипто-гривні", ніяких суттєвих результатів не було. Перш за все, тому що люди які це намагались запустити ставили за мету власне збагачення або піар. FPV токен мав би запуститись консорціумом виробників дронів при наявності спільного бачення, можливо за підтримки Міністерства цифрової трансформації. Люди які виробляють дрони, вкладають свої кошти і час, також несуть ризики (бо стають мішенями росіян) - навряд чи будуть красти, їх інтерес це масштабувати процес і якомога швидше передати дрони бойовим підрозділам. Інформація про корупцію не сприяє вірі в державні механізми, міжнародна допомога також має свої ліміти, і ми не знаємо точно, яка вона буде в наступному році. FPV валюта могла б забезпечити фінансування не завдяки державі, а навіть всупереч, не було б митних перешкод та корупціонерів, які хочуть свій відсоток. Реалізація FPV токенів відбувалася б через перевірених виробників чи волонтерів, а обіг нової валюти був би прозорим. І врешті-решт інвестори можуть розраховувати на те, що їх FPV токен не знеціниться, а буде використовуватись та зростати в ціні. Врешті-решт, яка валюта правдивіша - надрукована на папері, електронне число на екрані, чи викарбувана та випалена в степах та лісах України, заради швидшої перемоги?..