Про економічне бронювання та військове підприємництво
Останнім часом в інформаційному просторі активізувались розмови про економічне бронювання. Суспільство по-різному сприймає економічне бронювання, для когось це - ще один показник нерівності та несправедливості, для інших - потрібний крок для підтримки економіки, для когось - цілком легальний шанс отримати відстрочку від армії.
Але часто поза дискусією залишається важливий момент: а що ж буде з тими, хто вже служить? І справді, чому частина країни воює, а інша гуляє? Чому хтось несе всі тяготи служби, без розуміння її тривалості (адже термінів демобілізації немає), а інші усіма правдами й неправдами отримали собі можливість не служити? Такий популярний у вжитку типаж ухилянта - це негідник, вартий зневаги, чи король цього життя, вільний і успішний боєць “економічного фронту”? А військові - це еліта чи все ж кріпаки?
У нових законопроектах, що стосуються економічного бронювання мусить бути закладений важливий момент - можливість економічного бронювання для діючих військовослужбовців. Такий висновок склався після спілкування з десятками людей, як військових так і підприємців. Цією думкою варто було б керуватися і народним депутатам України та всім дотичним до розробок даних змін.
По численим реакціям на пропоновані ініціативи, можна зробити висновок, що економічне бронювання без врахування інтересів військових, спричинить ще більший розкол в суспільстві. Начебто, а що тут такого: всі, хто хотів відмазатись від армії чи втекти за кордон, це зробили, і всі, хто хотів піти служити, теж пішли. Але законодавство ж має на меті визначити стратегію на роки вперед, а не лише заткнути дірки в бюджеті на наступні півроку.
Про моральний аспект питання служби й бронювання можна говорити довго. Ви точно зустрічатимете думки різних блогерів та «лідерів думок», та чи хтось скаже, що буде з тими, хто вже мобілізувався? Служитимуть до кінця життя? Невже економічним бронюванням можуть послуговуватися лише депутати, дерслужбовці, працівники критичної інфраструктури та ухилянти?
Часто можна почути фрази, що сучасна війна - це війна технологій, що треба перемагати якістю, а не кількістю. Отже, цілком нормально ставити питання щодо власної ефективності. Ефективності як економічних суб’єктів військової індустрії, так і персональної ефективності кожного. В армійській службі ніяк не оминути момент лотереї. Комусь пощастило, і він чи вона служать ефективно, а комусь - ні. Як ви напевне знаєте, перейти з одного підрозділу в інший, з однієї військової частини в іншу - важко. А якщо, підприємець чи спеціаліст у вузькій галузі (які в дефіциті) охороняє блокпост, чи склад - невже це ефективна діяльність? «Ну хтось же ж має це робити» - можна почути у відповідь. Але чи варто все життя працювати понаднормово, постійно навчатись і самовдосконалюватись, щоб зрештою завершити життя охоронцем? Можлив, має бути якийсь варіант для зміни? Потрібно надати перспективу тим, хто прагне підвищити свою ефективність законно і почесно. Адже незаконних чи напів-законних способів завершити службу достатньо.
У розмовах, як з військовими так і цивільними, існують різні думки щодо ціни економічного бронювання для діючих військових - від 0 до 100 000 гривень. Частина людей і справді думає - ну як це брати кошти з військових? Навпаки - їм потрібно допомагати. Інші ж кажуть, що розмір «бойових» виплат - це нормальна ціна, тому що не може бути економічне бронювання дешевим - інакше бажаючих стане надто багато.
Та все ж більшість мусить погодитися, що ціна економічного бронювання для військовослужбовців ніяк не має бути більшою ніж для цивільних.
Звісно, коли економічне бронювання стане доступним для військових - лише частина з бажаючих демобілізуватись складатиметься з підприємців.
Ціна і можливість оплати, якщо і має варіюватись, то базуючись на часі служби, бойовому шляху. Ті хто довше служать і більше знаходяться на фронті - відповідно могли б платити менше. Хтось зможе оплатити собі економічне бронювання, або його зможуть платити бізнес-партнери, компанії, зацікавлені в конкретних спеціалістах.
Дозволити економічне бронювання - це не лише збільшити грошові надходження до бюджету. Це не тільки легальний спосіб зняти психологічну чи політичну напругу для бажаючих. Це - передовсім спроба вивільнити підприємницьку ініціативу - цю шумпетерівську творчу руйнацію, яка опинившись в нових для себе умовах - може створити нові продукти і послуги, як для воєнної сфери, так і в усіх можливих напрямках.
Цей вплив зараз важко виміряти цифрами. Цей потенційний ефект важко оцінити. Потрібна не лише стратегія «адвокації зброї» та випрошування міжнародних допомог, грантів та позик. Потрібна стратегія економічного розвитку, довгострокового і тривалого. І цю стратегію можуть написати ті, хто кров'ю і потом записував свій героїчний чи скромний внесок в стримування ворога. Якщо за весь цей час не вдалось перевести економіку на військові рейки, то, можливо, саме військовим підприємцям це вдасться. Навіть попри відсутність у них політичної й адміністративної влади, а також апарату примусу.
І на останок. Ви можете сказати: «Економічний розвиток і так відбувається: тилові міста розвиваються, на дорогах все більше заторів й дорогих авто». У декого, справді, єдина проблема бронювання - це бронювання столика в дорогому ресторані, бо без «броні», туди ввечері не потрапиш.
Та якщо пропонована економічна демобілізація не створить ефект синергії, не підніме кооперацію бізнесу й військових на новий рівень? Тоді бюджет отримає стільки ж, скільки і отримав би від цивільних, які не хочуть служити.
Наразі економічне бронювання чітко не визначене, як, до речі, й немає чітко визначених термінів служби. Але в майбутніх законопроектах має бути врахована думка діючих військових.
Voted for 1205 proposals in Cardano Catalyst Fund 12
https://read.cash/@cryptotexty/voted-for-1205-proposals-in-cardano-catalyst-fund-12-233e96a8
KyivBookFest - 5–8 вересня 2024
Вчора 5 вересня 2024 року стартував KyivBookFest - найпотужніший книжковий фестиваль України. Це може здатись дивним, але в часи війни кількість фестивалів, книгарень, видавництв та видань збільшується, тому що частина українців, які до того були в полоні російського або космополітичного світобачення, віднаходять інтерес до української культури.
KyivBookFest було створено минулого року досить швидко, і як по наповненню так і по кількості людей, він одразу увійшов в топ книжкових фестивалів країни.
Вчора, я відвідав фестиваль пізно ввечері. Оскільки це був перший день, та вечір, відвідувачів було небагато, більшість видавництв вже закрили свої стенди.
Але все-таки я спромігся придбати 2 книжки на військово-політичну тематику: Людмили Долгоновської "Залізний Генерал" (про Залужного) та Сергія Кривоноса "Зі щитом або на щиті. Правда про війну". Також придбав декілька художніх книжок для мобільної бібліотеки підрозділу, тому що без художньої літератури ніяк.
Радий був зустріти Олексія Жупанського, він з командою якраз оформлював стенди Видавництва Жупанського на вулиці - обов'язково рекомендую зайти туди! На вулиці було якраз темно, і атмосфера була під стиль "антології готичної прози" цього ж видавництва, готичні дівчата в чорному, що напевне вертались з фестивалю, тільки підкреслювали це.
Наступні 3 дні - буде довкотнеча біля кожного стенду, буде багато відомих людей та заходів, презентацій.
Навряд чи в мене вийде потрапити ще, тому я радий був побачити хоч такий початок фестивалю. Неможливість проїхати до зарядки (яка тільки для учасників, а зараз просто часи такі, що треба заряджатись коли є змога) - тільки підкреслила, що я чужий на цьому святі книг й літератури.
А вам наступні три дні: 6, 7, 8 вересня - рекомендую відвідати фестиваль на Почайній на в ТЦ Городок на проспекті Степана Бандери.
Сайт фестивалю й програма - в посиланні https://kbf.org.ua/
«Самознищення Європи» - книга, яку варто прочитати всім українським політикам
Видавництво «Наш Формат» переклало і видало дуже актуальну книгу для сьогодення британського політичного оглядача Дуґласа Мюррея «Самознищення Європи. Імміграція, Ідентичність, Іслам». The Strange Death of Europe - так звучить назва в оригіналі - «Дивна смерть Європи» - і ця книга є певною хронікою та історією імміграції в Європу з середини ХХ століття і аж до наших днів. Книжка насичена цифрами і фактами, та містить вельми цікавий екскурс в національну та місцеву політику європейських країн. Автор досить добре обізнаний з консервативним, правим та навіть ультра-правим середовищем Європи. Також, видно що Дуглас Мюррей багато подорожує, навіть був в Україні та відвідував Херсон після деокупації в 2022 році.
«Самознищення Європи» показує фатальну слабкість та помилку західноєвропейських політиків, і особливо Німеччини та канцлера Меркель. В той самий час, помітно велику різницю до імміграційної політики між Західною та Східною Європою (особливо Вишеградською групою). Імміграція з країн Африки та Азії потопила країни Європи та в деяких містах змінила демографічну ситуацію, а відповідно - й культурну, соціальну, економічну. З’явились нові проблеми - теракти, збільшення злочинів та згвалтувань.
Схожа тема піднімалась і в книжці Паскаля Брукнера «Тиранія каяття. Есе про західний мазохізм», виданої українською мовою видавництвом Темпора в 2013 році. На відміну від неї (бо наче її вихід лишився не таким помітним), «Самознищення Європи» стала бестселлером, та її прочитали чимало європейських політиків. Західний мазохізм та самобічування Європи - це справді велика проблема, яка й лягла в основу політиці сприяння імміграції. Книжка констатує те, що впродовж років і навіть десятиліть, більшість європейців була не рада такій неконтрольованій міграції, але слабкі та недалекоглядні урядовці все-одно проштовхували політику сприяння міграції. Тепер ставлення до міграції змінилось - також і змінилась риторика провідних політичних сил, і тепер «ультраправу» риторику перейняло багато центристських партій. Навіть ліві політики стали ставитись негативно до нелегальної імміграції.
Дуґлас Мюррей - справді дуже потужний інтелектуал та ця книжка виходить далеко за межі лиш імміграційної тематики, а зачіпає велику кількість художньої літератури та мистецтва. Наприклад, видно, що він добре обізнаний з книжками Мішеля Уельбека, роман якого «Покора» (виданий і українською мовою), є одним з варіантів майбутнього - коли на виборах у Франції перемагає партія мусульман, та починається м’яка ісламізація суспільного життя, та головний герой (викладач університету) сам задумується про переваги прийняття Ісламу. І в цій книжці як й в інших книжках Уельбека відчувається духовний занепад західного суспільства.
У 1973 році у Франції вийшов роман «Табір святих» (Le Camp des Saints), автор якого Жан Распель побачив у видінні: «мільйон убогих бідолах, озброєних лише своєю немічністю і кількістю, пригнічених нуждою, обтяжених голодними коричневими і чорними дітьми, готових ступити на нашу землю. Вони були лише авангардом тих міріад людей, що з усіх боків навалилися на країни розгодованого і розмореного Заходу. Я буквально бачив їх, бачив ту велику проблему, яку вони становили, проблему цілком нерозв’язану при наших теперішніх моральних стандартах. Впустити їх означало б дозволити знищити нас. Відкинути їх - знищити їх». Цей апокаліптичний роман і справді виглядає пророчим.
Але головне, що всім, хто прагне займатись політикою - бажано прочитати цей роман. Для націоналістів, які стежать за новинами - тут може бути мало нової інформаціЇ. Але для інших - а Українська політика переважно складається з безідейних «політичних проектів» - ця книга продемонструє те, з чим ми можемо зіштовхнутись і набагато швидше.
Вже зараз, періодично чути голоси, що в Україні бракує робочих рук. Я пам’ятаю не так давно, один економіст публічно мріяв про те, що нам треба боротись за іммігрантів з Індії. «Бо вони англомовні! Якщо ми не отримаємо тих, чия лінгва франка англійська, ми отримаємо тих, чия лінгва франка - російська.» (Тут напевне він мав на увазі узбеків, туркменів, казахів).
Але як пояснити помилковість цих тверджень? Звісно, політичні еліти - можуть ще довго не відчути вплив імміграції. Своїми статками, маєтками вони часто відділені від решти народу. А Дуґлас Мюррей - експерт в цьому питанні, автор не одного бестселлера, безперечно зможе звернути увагу на цю проблему.
Демографічна політика - складний напрямок, особливо в контексті тих викликів, перед якими ми постали в контексті війни. Можливо варто створювали кращі умови для нових сімей - а тут це і про виплати при народженні дитини, і доступність кредитів на житло. Можливо варто створити умови для повернення українців з-за кордону. Можливо варто сприяти точковій імміграції висококласних спеціалістів, які будуть приносити велику користь для економіки, а не створювати соціальне навантаження, чи вбачати в Україні трамплін для міграції далі - в Західну чи Північну Європу.
А ще може, кількість населення не головне, і природним чином вона вирівняється, а якщо й українців буде не 52 мільйони, а 25 - це ж не причина шукати додаткові мільйони майбутніх співвітчизників. В сучасну інформаційну добу, епоху штучного інтелекту і роботизації - абсурдно думати про імпорт низькоякісної робочої сили.
Абсурдною здається тенденція піддаватись захопленню мультикультуралізмом та іноземцями, здаючи власні інтереси. Врешті-решт ми воюємо проти сильного і підступного ворога - рф - не для того, щоб потім заселити Україну мігрантами, і неважливо будуть вони з Африки чи й зі сходу тієї ж самої російської федерації. Наразі невідомо, чи зможе Європа виправити свої помилки. Але ми можемо вчитись на чужих помилках, які так добре демонструє ця книга.
Лібертаріанський погляд на росію - яким він має бути - думки Людвіга фон Мізеса
Для багатьох лібертаріанців та тих, хто себе так ідентифікує - беззаперечним авторитетом в інтелектуальному плані є Австрійська школа економіки та її найяскравіший представник - Людвіг фон Мізес. Звісно, переважна більшість з них не читали детально його текстів, а сприймають прості максими чи навіть лозунги про те, що втручання держави в економіку це погано, чим менша держава - тим краще, тощо. Більшість українських лібертаріанців (можу судити по блокчейн індустрії) втекли закордон, не донатять, займаються своїм життям. На відміну від них, що ми маємо сказати американським чи європейським лібертаріанцям, їх ми не можемо засуджувати за нейтральність в ставленні до нашої війни. У кожного свої справи та свої інтереси, і можна зрозуміти негативне сприйняття зайвих витрат бюджетів їх країн (особливо коли цей ефект посилюється російською пропагандою). Але для тих, хто хоче розібратись більше в природі конфлікту (часто саме це слово вони вживають замість «війни») - можна апелювати не лише до емоційної складової, а до оригіналу тексту Людвіга фон Мізеса, який ще 100 років тому так прозоро і так влучно охарактеризував росіян.
*«З тих пір, як Росія вперше змогла вплинути на європейську політику, вона постійно поводилася як грабіжник, який чекає моменту, коли він зможе накинутися на свою жертву і пограбувати її власність. Російські царі жодного разу не визнавали жодних інших меж для розширення своєї імперії, крім тих, які були продиктовані силою обставин. Нітрохи не відрізняється від цього позиція більшовиків щодо проблеми територіального розширення своїх володінь. Вони також не визнають жодного іншого правила, окрім того, що під час завоювання нових земель можна і навіть потрібно йти так далеко, як можливо з наявних ресурсів. Щасливою обставиною, яка врятувала цивілізацію від знищення росіянами, було те, що народи Європи були достатньо сильні, щоб успішно протистояти натиску орд російських варварів.»*
Це ми бачимо і відбувається зараз. Грабіжники пограбували не лише Бучу, Ірпінь, вивозили пральні машини й унітази, вони грабуватимуть стільки, скільки зможуть, як на індивідуальному рівні виносячи все те, що «погано лежить», так і захоплюючи великі об'єкти на кшталт Запорізької атомної станції. Так само як і тоді - росіяни прагнуть дійти до тих кордонів, до яких їм дадуть дійти, і в даний момент цей кордон - це лінія фронту. Тому, звісно ж, Мізес розумів, що в інтересах європейців - посилити Україну настільки, щоб відкинути ці орди російських варварів якомога далі.
«*… По відношенню до людського суспільства і спільноти націй їхня позиція - це позиція нації, яка прагне до споживання того, що накопичено іншими. Люди, які вірять в ідеї Достоєвського, Толстого та Леніна, ніколи не зможуть створити міцну суспільну організацію. Вони повинні повернутися до стану повного варварства.*»
І як тут не пригадати крилатий вислів з Достоєвського «кто нє врьот і нє воруєт - тот нє русскій»? Навряд чи Людвіг фон Мізес, який був перш за все, економістом, читав багато російської літератури, але більше за інших він вловив всю суть загадкової російської душі. Будучи прихильником мінімального впливу держави на життя громадян, Мізес дає практичну рекомендацію того, яку політику варто було б проводити по відношенню до росії:
«*Якщо це визнати, то стає дуже зрозумілим, що має стати керівним принципом політики цивілізованих націй щодо Росії. Нехай росіяни будуть росіянами. Хай роблять у своїй країні що хочуть. Але не дайте їм вийти за межі власної землі, щоб знищити європейську цивілізацію. Звісно, це не означає, що ввезення та переклад російських творів слід заборонити. Невротики можуть насолоджуватись ними скільки завгодно; здорові в будь-якому випадку уникатимуть їх.»*
Як тонко підмічено те, що саме невротики переважно захоплюються росією та її політичною чи інтелектуальною думкою. Здорових людей набагато більше, але за 100 років з часу як Мізес це писав, Європу спіткали інші хвороби, а комунізм, марксизм чи соціалізм виявились хоч і важким, але виліковним захворюванням. І все ж росіяни знаходять хворих людей серед політичних еліт Європи, особливо роблячи акцент на крайні ліві та крайні праві партії, де також невротиків вистачає.
Ліві ідеї і зараз популярні в росії, а одна з абсурдних крайнощів виражена в так званому антифашизмі (як одну з цілей повномасштабного вторгнення путін називав - денацифікацію). При всій інтелектуальній безплідності, росіянам вдавалось мати великий вплив на українську політику, але з роками він зменшувався. Інтелект замінювали гроші, якими росія фінансувала проросійськи сили і цілі мережі своїх агентів, в тому числі й “інтелектуалів”. Та й навіть найбільш оригінальний російський мислитель-геополітик - він перш за все ретранслятор тих ідей, які вичитав в призабутих європейських мислителів ще в 90-ті, коли в населення майже не було інтернету.
*«Більш небезпечною за багнети й гармати є інтелектуальна зброя. Правда, відгук, який ідеї росіян знайшли в Європі, був пов'язаний, перш за все, з тим, що сама Європа була сповнена цих ідей ще до того, як вони вийшли з Росії. Дійсно, мабуть, правильніше було б сказати, що ці російські ідеї самі по собі не були споконвічно російськими, хоч би вони відповідали характеру російського народу, а боли запозичені росіянами з Європи. Інтелектуальна безплідність росіян настільки велика, що вони ніколи не змогли сформулювати для себе вираження своєї власної найпотаємнішої природи.»*
Всі цитати взяти з книги «Лібералізм», українських переклад якої вийшов в видавництві Well Books в 2024 році. Варто сказати, що лібералізм в розумінні Мізеса та лібералізм в його переважно сучасному використанні - це зовсім різні речі. Але на цій темі не зупинятимусь в даній статті.
Якщо наведені вище думки і цитати зможуть когось переконати з наших європейських чи американських потенційних друзів (а лібертаріанців дуже багато серед прихильників Трампа). Я давно казав, що треба посилити інформаційну роботу в консервативному середовищі, починаючи від великих інфомаційний турів в США. Треба спілкуватись, доносити свою позицію, тому поки на своєму рівні, в своєму колі спілкування будемо робити все, що можливо.
Ксав’єр Мессінг - «46 секунд» - банальна шпигунська мелодрама з симпатією до росіян
Не знаю навіщо я пишу «рецензію» про книгу, можливо тому що я й досі здивований - навіщо таке видавати? Гарна чорна обкладинка і прізвище автора привернули увагу. Ксав’єр Мессінг - міжнародний радник розвідувальних, контррозвідувальних інституцій та антитерористичних служб, автор понад 450 тренінгових програм, доктор наук, професор практичної психології за спеціальністю «Психологічна диверсія». А також - радник та експерт у Державному департаменті США, у Росії, Китаї та багатьох інших країнах.
Можливо, очікувалось чогось, що базується на реальних подіях, а шпигунська історія описана тут дуже банальна і дуже роздягнута. Звісно, щось почерпнути можна, наприклад те, що не варто лишати пальто в гардеробі в ресторані. Також варто сказати, що в Мессінга цікаво та правдоподібно виходить описувати міста та їх атмосферу: Цюрих, Амстердам, Женева, Москва, Відень, Київ.
Ось як головний герой описує Київ:
««Бідна країна багатих людей», - думав щоразу, коли проминав райони цього міста на шляху з аеропорту. Віллмер звертав увагу на те, як на невеликій міській території змінюється тип забудов і тим автомобілів, але насамперед - як змінюється вираз обличчя та зовнішній вигляд мешканців. «Усмішка має межі», - думав він, проїжджаючи повз станції метро, які в його уяві виконували роль прикордонних пунктів на територіях змін, що він спостеріга. По черзі: «Позняки», «Осокорки», «Славутич», «Видубичі», «Дружби Народів», «Печерська», «Кловська» та «Палац Спорту» - кожна з цих станцій дедалі яскравіше розкривала й характеризувала формування українського середнього класу.»
Саме в районі Палацу Спорту Вілмарт і прямував в ресторан, в якому подавали найкраще у світі філе міньйон (продакт плейсмент?). Але чи багато усмішок можна побачити вздовж лінії зеленої гілки метро поспішаючи з аеропорта? Поспішаючи, Віллмер відсунув дівчину в черзі, яка була з ним на рейсі, і допоміг їй підняти валіз. Він це зробив це тому що поспішав. Але Дарія (таким було її ім»я), так його запам»ятала, що потім з’ясувала хто летів на цьому рейсі, знайшла його в соц мережах та запросила на каву та чизкейк. Звісно, в Україні є таке явище, як ксенофілія - любов до всього закордонного. Елегантний, впевнений в собі європеєць може багатьом сподобатись, але ж не настільки? (Дарія до речі, тоді була одружена). На чизкейки вони в інший день пішли в ресторано Normal на Антоновича, заклад, який давно існує - що ще раз свідчить, що в ресторанах Ксав’єр Мессінг та його герої розбираються.
Гірше те, що вони не розбираються в росіянах. Оце подання російських розвідників та прислужників олігархів, як високих інтелектуалів, які люблять Шопена та філософію, захоплюються Ніцше, та прагнуть повернути Європі її ж європейськість… Віллмер пояснює своїй команді, що вони протистоять російській розвідці, а не самим росіянам, яких треба любити і поважати (ну останнє випливає з цього контексту). Від свого захоплення Львом Толстим і Анною Кареніною, він навіть спецоперацію так назвав - «Кареніна». Цитата: «Щоразу, коли він згадував цей роман Льва Толстого, то зміцнювався у переконанні, що його противником не є ані Росія, ані росіяни…»
Але в чому ж сама операція? Практичних деталей майже немає. Головні герої проводять конспіративні зустрічі за зустрічами, відвідують парку й ресторани, ведуть філософські розмови. От в росіян ясних план - вони за кошти олігархів здійснюють інформаційне підривання Європи. Ось ніцшеанець Назаров промовляє своїм підопічним: «Замість авторитетів ми генеруватимемо споживацькі потреби й підтримуватимемо різні рухи та політичні ініціативи, що пропагують сексуальну розбещеність. Це буде найкращий спосіб підриву, а в результаті - руйнування традиційної моделі сім»ї, яка залишаться потужним елементом національної ідентичності багатьох наших держав-цілей. Ми підтримаємо та профінансуємо всі конференції та спеціальні наукові роботи, які зводять стать до сфери психічного вибору. Якщо стать у них буде умовною, то незабаром усе буде умовним. Так ми призведемо до підміни понять, що в психологічній диверсії є початком кінця».
Отже, з огляду на це, всі хто активно кричить за різні лгбт - всі діють на інтереси російської держави, ну тільки не всім за це платять. І це не ультраправі так кажуть, а російські розвідники. Автор книги все-таки розбирається в психологічних диверсіях, бо займається цією тематикою з 1992 року.
До речі, про ультраправих, от що каже Віллмер Ігорю Старцеву (Арі Кацману), розвіднику який допомагає йому з українського боку: « - Коли Артур розповідав мені про тебе, то сказав, що за дорученням контррозвідки ти контролював крайні українські націоналістичні організації, що явно фашують. Якщо ти їх контролював, то, очевидно, що ви їх створювали, можливо, ти сам це робив, що ще краще. У певний момент мені буде потрібний маневрений агентурний вихід на кількох, можливо, навіть більше десятка, тямущих людей із цих організацій. Напевно, там такі є, якщо ви тримаєте їх під контролем. Я оплачу їм у твоєму бюро Sunrise кілька туристичних краєзнавчих європейських екскурсій і лише одну одноденну поїздку в одне з міст України. Нехай хлопці подивляться на Україну, а насамперед - хай побачать світ. Скільки можна без толку зігувати й нічого з цього не мати? Визнай, що для них це має бути дуже гнітюче.»
Потім саме «зігуюча» провокація і завершує саму книгу. В Одесу під приводом начебто створення проросійської одеської народної республіки, бойовики ходять в гості до євреїв, проводять перепис, натякаючи що будуть податки, а може що й гірше. Це призводить до активізації єврейських організацій в світі і США, виходить сюжет на ВВС, який проливає світло на російського агента-банкіра. Звісно, ми розуміємо що в 2016-2017 році в Одесі така річ не могла відбутися.
Наприкінці роману згадуються навіть ідентарії, AfD та нові праві. «Творцем та ідеологом Нових правих був Ален де Бенуа, на думку якого потрібно було відмовитися від традиційного поділу на лівих і правих, а натомість потім створити абсолютно нову політичну течію. Ключовий філософський фундамент нової політичної думки Бенуа грунтувався, зокрема, на Фрідріху Ніцше, значний вплив якого на сучасні дії російської розвідки ми зафіксували в кількох міжнародних випадках у межах проєкту «Кареніна». Одна з актуальних ідей Нових правих передбачає повне заперечення християнства як фундаменту Європи. Не треба володіти глибокими оперативними знаннями, щоб помітити схожість цих гасел з ідеями, які проголошують нинішні придворні ідеологи Кремля» - каже Янссен, підопічний Віллмера з Амстердаму, звітуючи перед секретарем канцлера Німеччини та керівництвом розвідки.
Що ж тут можна сказати? Що не треба володіти глибокими оперативними знаннями, щоб не помітити що придворні ідеологи Кремля якраз і люблять наголошувати на своєму християнстві і традиціоналізмі - особливо для правих. Суто ідеологічно ці всі герої нагадують або студентів-першокурсників, яким все цікаво слухати і сприймати нову інформацію, або інтелектуалів-пенсіонерів, які люблять поговрити про Набокова, Рахманінова, Шестоковича.
Таким підходом російську пропаганду і російську розвідку не переможеш. Але перш за все і автору і його героям-розвідникам треба позбавитись симпатії до росіян. Ця книга була написана до повномасштабного вторгнення, тому будемо сподіватись, що тепер всі вже зробили інші висновки.
Voted for 1205 proposals in Cardano Catalyst Fund 12
https://read.cash/@cryptotexty/voted-for-1205-proposals-in-cardano-catalyst-fund-12-233e96a8
Voted for 1205 proposals in Cardano Catalyst Fund 12
Recently Project Catalyst Fund12 ended. For those who don't know - we can call Project Catalyst a DAO in the Cardano ecosystem. There are already results. You can check them here https://projectcatalyst.io/funds/12/voting-results
You can always join Project Catalyst at any time. You can choose your role and prepare for Fund 13. And now I want to explain how I voted and why.
So I voted for 1205 proposals and now I want to share my experience both as an ordinary user and somebody who has been in Project Catalyst since the beginning (since the Fund1).
Although I voted before in previous Funds, I need to admit that I voted not in every fund. Sometimes I didn't have enough ADA, and other times my amount of ADA was really small and I knew it would have almost 0 impact.
Now, the main reason why I voted with my small amount of ADA is because I'm preparing to be dRep (delegated representative). Yes, this notion is new and it's not clear when in which Fund this will be implemented. But when I heard that this innovation is being considered - I decided to try to become dRep. I read and analyzed thousands of proposals. I've been in almost all roles in Project Catalyst. I hope I might be good dRep. So this Fund12 I voted as if I'm already dRep and I will explain how I voted to my voters (delegators) and everyone interested.
1 . Voting in Catalyst app is very time-consuming. Just to vote for all proposals it will take hours, Yes, really hours, and maybe even days - it depends on the ones' speed of navigation. So having a professional dRep who will go deep into proposals, and whose time will be compensated - that's really good idea.
2 . In this Fund I was a Community Reviewer and I analyzed around 20 proposals. So these proposals I read in all the details, I wrote a review on them. That's good that I left notes in google doc and then it was easy for me to find these proposals and vote for them "Yes" or "Abstain" with confidence.
3 . Then with a Search I found proposals related to the people and companies whom I know in the Cardano ecosystem. And I don't mean guys whom I know personally. I know not so many people and now I can't travel and I can't even maintain the necessary communication. I mean projects and individuals whom I have known since Fund1 and I know their results, projects that are valuable to the Cardano ecosystem in my opinion.
4 . Then I went from category to category and voted for all the other proposals. Yes, I read the whole basic information that is displayed on the proposal. Sometimes I opened additional details, but not very often. Imagine you need to spend 10 minutes on every proposal - this would be 12050 minutes (or 200 hours). So imagine working 10 hours a day on this and it will be 20 days!
5 . On the large number of proposals I voted "Abstain" because I had no time (and sometimes not enough knowledge) to analyze them. Also when I felt I didn't like something about the proposal - I also selected "Abstain" and moved to another one.
6 . Due to the limited time of the Voting period, I think it would be good to start deciding your votes as soon as Project Catalyst starts. Then note your decision in a spreadsheet so you can easily transfer your decisions to votes.
So that's it. Let me know if you voted and what is your experience with Project Catalyst or any other crypto DAO.
Про мобільну бібліотеку
В нашу інформаційну добу, коли смартфон в руці - невід’ємний атрибут дозвілля, книга може здатись чимось архаїчним та застралім. Але навіть останні події: тривалі відключення світла та погіршення якості інтернету (або і його відсутність) - повертають людей до читання паперових книжок.
Наші динамічні часи потребують швидких рішень. Саме тому з метою популяризації читання книжок в підрозділі, якому я зараз знаходжусь, я створив мобільну бібліотеку - бібліотеку в багажнику авто. Відкриваєш багажник - і одразу широкий вибір на різні теми - історичні, ідеологічні, художня література: світова й українська, класика і сучасна, а також книжки про саморозвиток, психологію, політичну філософію та економіку. Звісно, простір в багажнику обмежений, тому хоч перелік книг досить збалансований тематично, вибір все-одно лишається обмеженим. Але мобільна бібілотека - це лише частина бібліотеки більшої, яка вміщує сотні книжок. В процесі спілкування з особовим складом розумієш які теми і які книжки кому цікаві та по можливості книга знаходить свого читача.
Оскільки в певні періоди служби доводилось багато їздити по країні - мобільна бібліотека набирає ще більшої актуальності, адже в багатьох місцях книжкові магазини відсутні, в інших же може бути зовсім поганий вибір. У багатьох військових просто немає часу відвідувати книгарні, та й навіть вибирати замовлення книжок собі по інтернету. Тому мобільна бібліотека працює добре, адже швидко і ефективно демонструє асортимент актуальних книжок. А відправити інші, або повернути прочитані книги, завжди можна Новою поштою.
Не так давно проходила інформація, що багато військових грають в азартні ігри, різні казино. На мою думку популяризація читання книжок може стати однією з замін для такого проведення дозвілля. З мого досвіду, ті хто у вільний час читають книжки, менш підвладні негативним психологічним станам, і менше схильні до лудоманії, азартних ігор та деяких шкідливих звичок.
В цілому ж в Україні інтерес до всього українського збільшується, в тому числі й до українських книжок. Не зважаючи на війну, виходить друком багато українських книг, багато перекладів, та кількість книгарень-кав’ярень по всіх країні зростає.
Щодо ж до книжок для армії, то цікавою є думка, що література (як професійна так і художня) допомагає дивитись на роки вперед - думати та мріяти про життя після перемоги, власне професійне зростання, нові подорожі тощо.
Звісно, напевне, як в Україні так і в світі діє не одна мобільна бібліотека. В цьому «маленькому хобі» немає нічого нового, але незлічена кількість нового є в самих книжках, і саме на них варто звернути свій погляд.
Київ - столиця криптовалют -Incrypted Conference 2024
Київ впевнено закріпив свій статус, як світової столиці блокчейну та криптовалют.
Incrypted Conference 2024 пройшла 23 червня в КВЦ "Парковий". Я вдячний керівництву, що відпустили мене в Київ на декілька годин, та вдячний організаторам за квиток.
Я відвідав десь 15 блокчейн-конференцій закордоном від Дубай до Сингапуру, і десятки конференцій та мітапів різного рівня в Україні, та впевнено можу сказати, що ця подія пройшла на дуже високому рівні.
Але найкращим сигналом для світової крипто-спілноти був приїзд Віталіка Бутеріна, засновника Ethereum. Віталік прибув за пару днів до конференції на ETH Kyiv Hackathon, та варто зазначити що він приїздив в Київ і в 2022 на відповідну подію. А коли розпочалась повномасштабна війна, Бутерін послав російську пропагандистку та задонатив Україні 5 мільйонів доларів. Його прикладу послідували деякі інші відомі крипто-підприємці.
Серед учасників, яких було десь 1500 - вже було мало знайомих облич. Це вже можна сказати - третє покоління крипто-ентузіастів, хоча і старі знайомі також були присутні, але непропорційно мало. Не всі можуть або хочуть затримуватись в крипто-бізнесі, але потенціал цієї індустрії - великий як ніколи, безвідносно до коливань цін на самі криптовалюти.
Були присутні відомі крипто-проекти та компанії: Binance, Solana Foundation, Nym, Near Protocol, Hacken та багато інших. Найбільше запам'ятався виступ Гарі Халпіна, Головного виконавчого директора Nym Technologies на тему спостереження та штучного інтелекту в часи війни та про те як продукт компанії NymVPN може допомогти. Одна з причин, чому він в Україні - це допомогти про російської агресії. Друг Гарі, Фінбар загинув на цій війні захищаючи Україну в серпні 2023 біля Бахмута. Мені вдалось детальніше поспілкуватись з Гарі про проект NYM, а також особливості захищеного зв'язку та потенційну співпрацю.
В цьому році на Incrypted Conference було більше іноземних спікерів, і попри війну, Київ стверджує свій статус світової столиці криптовалют.
Лавкрафт про Криптографію
Ми знаємо про Лавкрафта, як майстра жахів. У творах Лавкрафта часто можна знайти посилання на "Некрономікон" (автор якої - божевільний араб Абдула Альхазред, як і сама книжка - вигадані). Зустрічаються згадки про книжки по історії, оккультизму, художни книжки. Але для багатьох стане новиною, що Лавкрафт також цікавився криптографією. Звісно, тут нічого дивного, але пропоную прочитати наступний уривок з "Жахіття Данвіча" (1928), (Том 2, Видавництво Жупанського).
*Всю другу половину серпня він вивчав книжки, що містили величезну кількість матеріалів з криптографії, перевернувши догори дриґом свою бібліотеку, просиджуючи ніч за ніччю серед таїн Поліграфії Трітемія, De Furtivis Literarum Notis Джамбатісти Порти, Traité des Chiffres Де Віженера, Cryptomenysis Patefacta Фальконера, датованих вісімнадцятим сторіччям трактатів Дейвіса та Тікнесі, а також знайомлячись з творами таких сучасних авторитетів як Блер, фон Мартен, і Клюбер з його Kryptographik. Він чергував вивчення книжок із періодичними спробами розгадати таємницю рукопису і невдовзі пересвідчився, що перед ним одна з найскладніших і найгеніальніших криптограм, в якій окремі ряди відповідних літер упорядковуються за принципом таблиці множення, а сам текст будується за допомогою ключових слів, відомих лише посвяченим. Давні джерела видавалися значно кориснішими, ніж нові, тож Ермітедж дійшов висновку, що кодування цього рукопису дуже й дуже давнє, до того ж, безсумнівно, винайдене внаслідок тривалих містичних експериментів.*
Для мене це також певний дороговказ - ознайомитись (хоча б стисло) з кожною зі згаданих книг. Можливо, напишу про це потім.
Kyiv - June 2024
https://read.cash/@cryptotexty/kyiv-june-2024-2ee7d920
Kyiv - June 2024
Kyiv... How often do we begin to value something only after losing it... so Kyiv became more valuable for me when the opportunity to be there is lost (or at least to visit Kyiv often is lost).
Beresteysky Avenue (in the past, Victory Avenue) was passed by in one breath. Even the memories do not have time to appear. I turn to Starovokzalna, then Zhylyanska, then to Simon Petlyury to drop off my comrade near the railway station.
There are only a few hours left in Kyiv.
Although it is only 10 in the morning, the summer terrace of Amsterdamster is starting to fill up with people. Just because it is Saturday, there is a place to park there, near the Zankovetska park.
The roads are still free at such a time, so you can skip Saksaganskoho Street in one breath. Only at Kiltseva (Ring) road, there are small traffic jams due to the road repairs.
The last point of the visit is the Hit Mall on Zhytomyrska Street. As if not so long ago, there were only a couple of cars on the roof (where you can drive by car), and you could enjoy the space and the panoramic view of the avenue and the exit to the Zhytomyr highway. Now most of the parking lot is occupied. New charging stations for electric cars have appeared, and the concentration of expensive cars has increased.
The queue at "Puzatu Hata" is another proof that the economic front is on the rise and well-fed. Hit Mall is like the western gate of the city... From the roof, a view of Svyatoshynsky district, where I once visited almost every yard, and the Ekran cinema, will it ever be restored?...
At this time, I understand that it is good not to be jealous in life, otherwise I would be jealous of each of the hundreds, thousands of Kyiv taxi drivers who drive for hours and have the opportunity to observe these Streets of the Eternal City, which are especially beautiful in rainy weather...
Київ - червень 2024
Київ... Як часто ми починаємо щось цінувати, лише втративши, так і Київ цінується більше, коли вже втрачена можливість там бувати (або принаймні бувати часто).
Берестейський проспект (в минулому проспект перемоги) проноситься на одному диханні. Так, що навіть спогади не встигають з'явитись. Повертаю на Старовокзальну, на Жилянську, Симона Петлюри, і далі біля вокзалу висаджую побратима.
Лишається лише декілька годин в Києві.
Хоч ще лише 10 ранку, але літня тераса Амстердамстера починає наповнюватись людьми. Лише тому що субота, там є місце припаркуватися, біля скверика Заньковецької.
Дороги ще в такий час вільні, тому вулицю Саксаганського можна проскочити теж на єдиному подиху. Лише на Кільцевій невеликі затори в зв'язку з ремонтом дороги.
Останньою точкою відвідин стає Хіт-мол на Житомирській. Наче ж не так і давно, на даху (куди можна заїхати машиною) було лише пару авто, і можна було насолоджуватись простором і панорамним видом на проспект і виїзд на Житомирську трасу. Тепер же зайнята більша частина парковки. З'явились нові зарядки для електромобілей, концентрація дорогих авто збільшилась.
Черга в "Пузату хату" - ще один з доказів, що економічний фронт піднімається і міцно насичується. Хіт-мол це як західна брама міста... З даху вид на Святошинський район, де я колись обійшов ледь не кожен двір, та кінотеатр Екран, чи відновиться він колись?..
В цей час розумієш, що добре не заздрити по життю, інакше б можна було б заздрити кожному з сотні, тисячі київських таксистів, які годинами їздять в авто та мають змогу спостерігати ці Вулиці Вічного міста, які особливо прекрасні в дощову погоду...
Investment Opportunities in Ukraine 2024
https://read.cash/@cryptotexty/investment-opportunities-in-ukraine-2024-77a3f5fe
Investment Opportunities in Ukraine 2024
I) Real Estate
In real estate sometimes it’s possible to find good deals, which are way below the market price. There is the classical market explanation for this - the rule of supply and demand. If someone wants to sell at the market price - they might wait a long time, and if you want to sell quickly - you need to lower the price.
(On the photo - the view from Ocean Plaza, spring 2024)
Here is the recent prices (per 1 square meter) from real estate developers. The price dynamics are from 12 recent months.
Lviv $1370 (up 13,22%)
Kyiv $1250 (down 2,36%)
Dnipro $1090 (down 0,91%)
Odesa $940 (down 4,08%)
Vinnytsya $940 (up 4,4%)
Lutsk $840 (up 13,51%)
Ivano-Frankivsk $790 (up 19.70%)
Kharkiv $730 (up 10,61%)
This data and part of the data below are taken from Forbes magazine.
Let’s also check the secondary market (average price per square meter for one room apartment - as usually the bigger the apartment is - the prices are lower).
Lviv $1454,3 (up 19,5%)
Kyiv $1547 (up 2,10%)
Dnipro $921 (down 1,2%)
Odesa $948,7 (down 2,12%)
Vinnytsya $1130,4 (up 20,8%)
Lutsk $1000 (up 21,7%)
Ivano-Frankivsk $871,3 (up 34.05%)
So we can state the rise in price in the western cities: Lviv, Lutsk, Ivano-Frankivsk. Lviv is understandably the biggest and most popular city in the west of Ukraine, but Lutsk surprised me. Lutsk is a cozy city and probably the reason of this rise is that it’s convenient to travel to Poland via Lutsk.
While Ivano-Frankivsk for many years stays at the top of the most comfortable Ukrainian cities and at the top of easiness to do business.
The Carpathian Mountains are nearby and the new real estate is very stylish.
Also interesting observation that cities that are in bigger danger from russian aggression - Odesa and Kharkiv have not a significant drop in the real estate price. However Kharkiv prices are not taking into account the recent russian offensive in the region, it might lower the price a bit but not significantly.
II) Land
The average price per hectare in 2023 was 37 000 UAH (around $1000)
The land in Sumy and Chernihiv regions (close to russia) can cost 20 - 25 000 UAH and bring 12-13% APR while the land in central or western regions which is more expensive can bring 6,5 - 6,8 % APR
The benefits of investing in land:
1) Small entrance amount - the land parcel can be from 2 hectares, so the investment can be from a few thousand dollars
2) No need to manage the investment - usually land rent agreements are done for many years (i.e. for 15 years)
3) Unlike real estate the land can’t be ruined by Russians
4) Land is the asset that increases in price. Prices can rise significantly if Ukraine joins the EU.
The land is a finite resource. Due to overpopulation of the Earth land, and especially agricultural land can be increased in price seriously, because we can’t produce or discover more land. I plan to consider investment in land personally in the future (to diversify my portfolio from crypto)
III) State bonds
State bonds that were released in April 2024 have the following interest (in UAH):
1-year bond - 16,09% APR
2-year - 17%
3,2 year - 18,3%
The bonds in Euro have a much smaller interest - 3,25%
The bond is easy to buy digitally and the investment amount can start from 1000 UAH (around $25)
IV) Investment fund Inzhur
Inzhur is REIT fund (real estate investment trust) that invest into commercial real estate by a crowdfunding model.
Currently, they have an open fund «Inzhur Ocean» which they created in order to buy one of the most popular shopping malls in Kyiv Ocean Plaza. (It’s the best shopping mall in the center of Kyiv which is very good in design and very popular by visitors. It probably has the biggest concentration of wealthy people and cars and it’s possible to see famous people there).
The minimal investment is 4000 UAH ($100) and the suggested ROI is up to 20% in $. (That’s necessary to state that it’s counted in dollars which makes this a much more attractive proposition compared to bonds)
V) Tesla cars
It’s possible to invest in Tesla stocks, of course, but there is a possibility to invest in Tesla cars. Recently I’ve heard a story of one entrepreneur who has several old Teslas and rents them for a taxi.
Right now in Ukraine the amount of Teslas is rising as Tesla owners in USA and EU change their models, and there is also a business of bringing broken Teslas, repairing and selling them.
Now Tesla costs from $15 000. Renting it to the taxi service or taxi driver will bring 1000 UAH ($25) per day or more. So this will be 365 000 UAH per year or around $9125.
П'єр Дріє Ля Рошель - Жиль
Був пікапером, а став фашистом. Саме так одинм реченням можна охарактеризувати роман "Жиль" П'єра Дріє Ля Рошель. Насправді ж цей роман, події якого починаються зимового вечора 1917 року не про політику, а про "Втрачене покоління", яскравим представником якого і є головний герой - Жиль: "*Ми були жменькою діяльних молодиків, які повернулися з фронту і відразу загубилися серед кволих блідих душ. Не встигли ми й оком моргнути, як вони нав'язали нам свій старий режим. І тоді, передчуваючи неминучу поразку, ми з головою поринули в пияцтво, гульбища і всілякі дивацтва*".
П'єр Дріє ла Рошель - цей автор французького "Розстріляного Відродження" - маловідомий українському читачу та наскільки мені відомо, "Жиль" - перше видавання автора українською мовою, за що і варто подякувати видавництву "Стилет і Стилос".
Цей 600-сторінковий твір читається дуже легко та важко не провести паралелі з сучасною війною. Жиль вертається в Париж після бойової травми та поринає в безодню алкоголю, розпусти ("*Йому подобалися ті дівчата, які належали всім, а отже, не йому*") та мистецького життя. Але окрім цього Жиль багато думає, пише та блукає по Парижу. Жиль - дуже самотній, нічого невідомо про його батьків, а його опікун та наставник Карантан - вчений дослідник, консервативних поглядів, живе відлюдником біля моря. Самотність не заважає Жилю знаходити коханок, шлюб по розрахунку та навіть через знайомства увійти в середовище тогочасної еліти. По протекції йому знаходять місце в Міністерстві закордонних справ, але цивільне життя з усією його буржуазністю не дає спокою, та Жиль вертається на фронт. *"Тепер, коли я знаю Париж, померти буде ще легше"* ... Париж і справді постає дуже гарним в романі, як й інші локації - південь Франції та навіть Іспанія.
Саме в Іспанії і опиняється Жиль. Він не може стояти осторонь найбільшої, на той час, європейської війни. Знаючи життя ла Рошеля (а роман багато в чому автобіографічний), можна дивуватись протягом роману - чому друзі Жиля якісь соціалістичні пристосуванці, дрібні буржуа, марксисти, комуністи? Тогочасні ліві демагоги напевне схожі з українськими соціалістами початку ХХ століття. Цілком можливо Жиль міг би обинитись на "червоному" боці в іспанській громадянській війні. Але саме у розпал небезпечної місії головний герой промовляє своє бачення, яке очевидно поділяв й автор:
"*У минулому столітті європейські народи перейняли у французів націоналізм і демократію, які згодом обернули проти них. Ми обернемо фашизм проти Німеччини та Італії. До того ж Німеччина не може передбачити, що станеться під час наступної світової війни. Вторгненню російської армії в Європу має протистояти новонароджений дух європейського патріотизму, який постане, щойно Німеччина дасть гарантію повної недоторканності усім країнам Європи. Тільки тоді вона зможе зіграти у майбутній європейській політиці ту провідну роль, яку відвели їй сила і традиція Священної Римської імперії; тільки тоді вона зможе стати духовним лідером цивілізації*".
Попри те, що, як бачимо, симпатії, П'єра Дріє Ля Рошель були не на боці переможців, його творчість лишалась актуальною і після війни. Вагомим доказом є екранізація його романів. Мова йде про "Блукаючий вогник" (Le Feu Follet, фільм 1963 року) та "Жінка біля вікна" (Une femme à sa fenêtre, фільм 1976 року, режисер П'єр Гран'є-Дефер, головний актор - дуже відомий на той час Філіп Нуаре). Обидва фільми - чимось співзвучні з романом "Жиль" - в них присутній сильний флер меланхолії, чи навіть сум - суцільний смуток, але чи веде він до занепаду чи, навпаки до ствердження і успіхів у пошуку себе - на це питання хай відповідають читачі.
Путівник Крука
Путівник Крука - нова книжка від видавництва Rainshouse.
Звісно, перед нею я б рекомендував "Нотатки Крука", де багато текстів про історію правого руху, історію Азову, та багато цінних думок. З величезним сумом я розумію, що якби Крук був живий, багато чого було б інакше. І можу тільки шкодувати, що не так багато нагод було поспілкуватись в минулому.
Пам'ятаю, як одна з конференцій Інтермаріум проходила в Українському домі в Києві. Саме в той день там готували якусь масштабну конференцію проекту "Один пояс - один шлях", який просувався Китаєм.
"От х..ня зібралась", - якось так сказав Микола перед початком заходу. "Ти б написав про це як політолог" сказав Крук. Це були часи, коли НацКорпус активно розвивався, і я ще подумав, що напевне Крук міг би якось легше висловитись (особливо якщо хоче бути політиком), а виявилось що його характеристика дуже влучна.
Путівник Крука містить дуже багато фонографій. Це вдалий формат, де візуального контенту більше більше (або приблизно однаково) з текстом. Путівник покриває всю Україну - від Карпат до Азовського моря, від лісостепу Слобожанщини до столиці двох берегів. Про Київ, звісно, багато матеріалу і для киян там буде чому повчитися в історика.
Виявляється, Крук любив Байкове кладовище. Там я також любив гуляти, але після повномасштабки на жаль, доводилось бувати зовсім з інших причин..
Життя не справедливе. Саме такі люди як Микола Кравченко мали б формувати гуманітарну політику, натомість щастить пристосуванцям, різним позерам та ютуберам. Але боротьба триває...
Корєш - post in Ukrainian
https://read.cash/@cryptotexty/korjes-76a8e85f
Корєш
"Ко-рєєєш" - саме так ти любив звертатись. "Ну шо ти, Корєш?" ти підходив часто з цими словами. Твій позивний і Гора і Корєш, але саме Корєш це слово тобі дуже пасувало.
Пам'ятаю, як одного дня ми поїхали разом в "ресторан". Ну це так там називали його, бо звісно ж це не більше ніж генделик, і тобі там дуже не сподобалось. ("Корєш, куда ты меня привез?").
Ми зустріли знайомих, але ти вийшов на вулицю, говорити по телефону, і потім сказав мені:
- Это тыловики, мне с ними не о чем говорить
Коли мене несподівано відкликали, наше спілкування поступово припинилось, але я сподівався зустрітись чи там чи в іншому місці.
Пам'ятаю, як ми повернулись з позицій і вночі ти захотів поїхати в місто, щоб нормально помитись і відпочити. Єдине що мені вдалось знайти в такий час, це стару радянську квартиру без ремонту і гарячої води. Але вранці ми пішли в піцерію і нормально перекусили.
На основі тих історій, що ти розповідав можна було б зняти крутий бойовик.
Ти казав, що за все життя не прочитав жодної книги, але саме ти запропонував сфотографуватись з книжкою, сказав що малой відправиш фото. Мені здається, ти з повагою ставився до моєї діялоності і Саме ти дав мені декілька цінних та мудрих життєвих порад. Можливо саме твої поради й врятували мене від передчасної смерті.
Ти любив ризикувати та був справжнім воїном! Прощавай, друже
Conversation with Jayden Sage about #crypto market and #blockchain trends in 2024
https://www.youtube.com/watch?v=1om_RhKJN9I&t
Conversation with Jayden Sage about crypto market and blockchain trends in 2024
**Conversation with Jayden Sage about crypto market and blockchain trends in 2024**
https://m.youtube.com/watch?v=1om_RhKJN9I&pp=ygULY3J5cHRvdGV4dHk%3D
Книга "Нацисти-мільярдери"
Книга про нацистів-мільярдерів авторства Давида де Йонга позиціонується, як темна історія найбагатших династій Німеччини. Найбільше уваги приділено династіям Квандтів, Фліків, фон Фінків, Порше-Пієхів та Еткерів. Думаю, не лише українському читачеві а й іншим ці прізвища маловідомі. Окрім, звісно Porsche, адже цей бренд авто один з найпопулярніших і в наші дні. Цікаво, що Фердинанд Порше не лише творець однойменного бренду, а також фольксвагена, та взагалі здійснив величезний вплив на світову автоіндустрію. Вже після Другої світової він також стояв у витоків танків Леопард, так тих самих які ми так читаємо від наших союзників.
Ця книжка належить до документальної прози. Так каже автор, і насправді ця книга може й не для масового читача. Вона буде цікава перш за все тим, хто цікавиться історією Другої світової війни та її економічним аспектом. Особливу увагу варто звернути читачам і фанатам Айн Ренд. Таке враження, що вона вивчала ці біографії цих сильних, потужних підприємців для створення своїх героїв. У кожного з них свій шлях, але їх об'єднує ультракапіталістичне прагнення до експансії, до створення своїх імперій та монополізації цілих галузей. Дуже багато компаній не переживають війну, але постаті представлені в книжці тільки стали сильнішими завдяки війни. Цікавим явищем того періоду був процес "аріїзації" - захоплення підприємств євреїв. Але це була не експропріація, а купівля по цінам нижче ринкових. Ці клани були перш за все капіталістами, націленими на отримання більшого прибутку, а нацизм в когось був справді захопленням, в когось можливістю отримати нові зв'язки (як наприклад участь в "Колі друзів Гіммлера"), а в когось навіть способом вижити в тих умовах. Дехто справді допоміг євреям емігрувати, що стало певною причиною повоєнного виправдання. Показовим є те, що більшість нацистів-мільярдерів отримали мінімальні судові покарання та добре заробили на відбудові Західної Німеччини згідно з планом Маршалла, та зараз їх онуки й правнуки - найбагатші еліти Німеччини.
Є в книжці трохи і про Україну. Наприклад цей уривок де мова йде про 1941 рік: "Під Києвом Фаульгабер проїжджав повз нескінченні колони поранених радянських солдатів, яких охороняли німецькі війська. Якщо полонені спотикалися і не могли йти далі, їх страчували. Вночі Фаульгабер став свідком канібалізму серед голодних радянських солдатів: вони "смажили та їли своїх товаришів" у німецькому пересильному таборі для полонених. А німецькі патрулі розстрілювали солдатів-людожерів "за брак дисципліни". У своєму звіті Фаульгабер писав і про масові вбивства українських євреїв. По Східній Європі нишпорили так звані айнзац-групи ("групи розгортання"), які винищили близько 1,3 мільйона євреїв. ... Деякі з найбільших міст України, зокрема Київ і Дніпро, уже були "вільні від євреїв. <...> Тих, хто не втік, "ліквідували"", - повідомляв Фаульгабер. Він писав, що середмістя Києва "в руїнах". І водночас зауважував, що із західного берега Дніпра відкривається "незабутньо прекрасний" краєвид на східні рівнини. Що ж, це справді так."
Велику частину книги займає опис примусової праці, використання чи то полонених, в'язнів, чи населення окупованих територій. Цим займались в тій чи іншій мірі майже всі згадані підприємці. Ось ще одна цитата, пов"язана з Україною. "Експлуатація праці родиною Порше ширилася й на приватну сферу. У березні 1943-го Феррі та його дружина взяли "милу" 16-річну українку прислужувати в їхньому родинному маєтку в Австрії. "Якщо вона така працьовита, як і гарненька, то Феррі буде задоволений" - описував юну дівчину родич Порше в листі до Луїзи Пієх.
На жаль і за останні роки країни ЄС поповнились добровільними остарбайтерами. Економіка країни-терориста росії не зазнала краху. Плану Маршалла для України (про який періодично говорили з 2014 року) не було. Можливо подібний план буде запропоновано росії після поразки? Як ФРН його отримала щоб стримати поширення комунізму в Західній Європі, може й росія придумають щось таке, щоб стримати китайський вплив?
В книжці "Нацисти-мільярдери" дуже багато імен, дат, цифр. Ще більше там акцентується на темі покаяння та визнання новими генераціями мільярдерів помилок своїх предків. Але чого більше в сучасній політиці західних країн - бажання допомогти чи бажання заробити?..
А наостанок, порада від одного з головних героїв книги, Ґюнтера Квандта, яку він через кілька днів після початку війни висловив одному зі своїх керівників підприємств: "***Війна то й війна, а нам треба жити так, ніби вона ніколи не закінчиться. Хай мир стане радісною несподіванкою***".
Rainbow over Kyiv
https://read.cash/@cryptotexty/rainbow-over-kyiv-6b854fdc
Rainbow over Kyiv
Kyiv is beautiful in the spring, and especially when it rains. But this could be even omitted from my texts, as you already know it. Recently, when I visited to Kyiv, I was surprised that more and more people and more cars appeared. I already understood that the traffic jams are back. But now it is clear that there are traffic jams even on weekends, but sometimes it is difficult to find a parking place.
Today I was surprised by the parking lot and the number of people in Lavina mall. Shopping-shopping is the most favorite pastime of modern society. But I went there just for company, I didn't even order a Lviv croissant, because I would probably have to wait a long time for it.
Life goes on and does not stop. Today - over Kyiv - you can see a rainbow...
Валерія Нава Суботіна Полон
На одному подиху прочитав "Полон". Ця книга - до болю відверта і цікава. У 2022 році було знищено багато людських доль і планів.
"*В цьому році мало бути найкраще. Ми вперше разом могли взяти відпустку наприкінці липня. Ми мали поїхати в Париж... Та я сиджу тут, в окупації, в полоні, самотня і розбита, приречена переживати тепер цю неймовірну всеосяжну, що роздирає мене всю від м'язів до кісток, самотність раз за разом, день за днем до самої смерті. Вижити - це найгірше, що могло зі мною статися*."
Таким мав бути рік для Валерії та Андрія, але вони одружились не в Парижі, а в Маріуполі під масованими обстрілами росіян. Коли увага всього світу була прикута до Азовсталі, ця інформація та фото облетіли весь світ. Через три дні Андрій загинув, але в тексті відчувається його присутність. Валерія писала йому листи, які потім спалила, а росіяни на допитах маніпулювали вигадуючи, що можливо він живий. Самотністю насичений весь текст, батьки Валерії загинули рано, тато бив її в дитинстві. Окрім Андрія і його батьків, у неї лишалась бабуся в окупованому Маріуполі, яка померла не побачивши онучки...
В нашу епоху тік-токів та ютубів, вже дуже багато відео де бійці Азову та інші військові розповідать про перебування в полоні, та все ж таки текст допомагає краще поринути в ту атмосферу. Настільки, наскільки це взагалі можливо. Багато уваги приділено побуту та самим росіянам: вертухаям, фсбшникам, мєнтам. Дехто з них - банальний кат, садист, інші ж можливо й проявляють якісь елементи людяності. Окрім спроб схилити до співпраці, отримати компромат на командирів чи навіть завербувати, була й елементарна цікавість до особистості - дівчини, офіцеру Азову. Саме через медійність, Наві діставалось більше ніж іншим. Ворога треба знати, що вони і робили. Навряд чи вас вразять їх інтелектуальні здібності: ці повторення питань, тупу пропаганду, брудна лайка (передана в тексті мовою оригіналу), але може вразити сам масштаб їх репресивного апарату. Масштаб, який вони залюбки поширили б на всю територію України.
І це ще одна причина читати книжку, щоб знати що може очікувати і на вас, якщо ми програємо.
Росія намагалась впливати на українську ідентичність, ще до 2014 року вкладаючи мільйони в політичні проекти та культурну, інформаційну складову війни. Неодноразово Валерії намагались пояснити, що вона русская, але все на що вони спромоглись, це:
"*Мене створила росія. Народила Україна, та створила саме росія. Саме росіяни навчили мене ненавидіти себе*."
Деяким читачам книга може здатись важкою, однак завершується вона сильним позитивним посилом:
"*Втім, кожен з нас може щось насправді зробити достатньо корисне, роблячи те, на що він найкраще здатен. Я, як і колись на "Азовсталі", найкраще можу писати тексти*"
І цей текст справді дуже сильний та вартий уваги, тому всім рекомендую придбати цю книгу.
Веселка над Києвом
Київ прекрасний навесні, і особливо коли йде дощ. Але це можна було б навіть не казати, ви це і так знаєте. Останнім часом, як не заїду в Київ - дивуюсь тому, що все більше з"явлється людей, все більше машин. Те, що повернулись затори я вже зрозумів. Але тепер видно, що затори вже й в вихідні дні бувають, та важко іноді знайти парко місце.
Сьогодні справді здивувався парковці та кількості людей в Лавіна молі. Шопінг-шопінг - ця найулюбленіша розвага сучасного суспільства. Але я туди заїхав просто за компанію, навіть не став замовляти львівський круасан, бо його напевне довго довелось би чекати.
Життя іде й не зупиняється. Сьогодні - над Києвом - веселка...
#NEAR wallet with possibility to mine #HOT tokens
t.me/herewalletbot/app?startapp=1830980
My book of #Blablacar stories in English is still available on #Kobo
https://www.kobo.com/ww/en/ebook/rating-5-0-blablacar-stories
The question about #DAO (Decentralized Autonomous Organization): which #DAOs do you participate in?
Which #crypto DAO is interesting to take a look at, to study?
I would like to hear your opinion!
@cryptotexty
