За 1000 км від фронту

Відчувається, наче смерть відступила. Наче вона тепер десь далеко, і прийде невідомо коли, але не скоро.

І буде час гуляти під весняним дощем. Так, на початку лютого у нас вже весна. І буде час писати книжки, читати книжки і думати про геополітику.

Чомусь, як і завжди, весняний дощ підіймає настрій та створює перспективу. Дощ подобався навіть там, коли посилював атмосферу трилера.

А тут, все майже як раніше. Багато до чого можна звикнути, і до хорошого і до поганого.

Іноді думаєш, що все ще може бути нормально. Українська геополітика життя, ще може перемогти російську геополітику смерті...