Волинський ліс
Свій день народження я зустрів десь на Поліссі чи то в Житомирській чи то в Рівненський області, на заправці біля лісу. В цей же день він загинув тільки зовсім в іншому лісі... я не знав його особисто, як і не знаю більшості з бійців нашої бригади. Але ми їдемо вже до нього на батьківщину, на Волинь, вручити прапор та шеврон батькам. В цей же день як ми маємо приїхати, виявляється день народження його мами, колега купує невеликий торт....
Ще вранці й вдень п'ятниці ми працюємо на полігоні, де довкола теж ліс. Виїжджаємо після обід і приїжджаємо в Ковель вночі. Ночуємо в готелі, який знаходиться трохи за містом, в лісі. В суботу пів дня доводиться займатись ремонтом авто на СТО, далі ще година їзди по лісу на північ.
Батьки зустрічають нас, вони добре тримаються. У його батька сильні, мозолисті руки, видно він багато працював фізично. Він розповідає, що хотів піти, син його тричі возив, але його не взяли через інвалідність. Тоді мобілізовувався син, він був такий натхненний, щасливий, що його взяли в Азов. Там, він каже, що зустрів справжніх друзів. Ми заходимо в хату випити кави з тортиком, розмовляємо.
Його сестра в чорному балахоні з дивним принтом зі скелетами на спині. Від цієї картинки наче подіяло чорним металом, цим напрямком музики, який я слухав колись. Вона дуже красива і сумна. Вона приносить нам каву і я помічаю, що у неї шикарний манікюр.
Після розмови ми їдемо на цвинтар. Мама з донькою сідають з нами в авто, батько їде на мотоциклі. На могилі ми ставимо прапор. Я дивлюсь на фото, на могилу, і там помічаю, що дата смерті - це мій день народження.
Батько розповідає, про те, як він любив ліс і дуже часто туди їздив... який ліс, перепитав я, оцей? Бо там ліс наче був довкола, скрізь. Ні, не цей, а той, показує в інший бік. І я зафіксував його собі в пам'яті. Колись я вже їздив по Волині, по іншій її частині. Один, в часи коронавірусної весни. Можливо, колись буде час приїхати і в цей ліс...
Коли обіймаємось на прощання з родичами, колега робить комплімент принцу на балахоні сестри. А що це, питаю я? Ну бо я думав, може це альбом якоїсь групи. Це "Тайна вечеря" каже колега. Але замість людей там скелети, що могло б додати якоїсь моторошності, якби це було в інші часи.. Сестра каже, що в брата була така нашивка (чи значок), і вона замовила цей принт.
Ми виходимо з цього цвинтаря на узбіччі, здавалось, Богом забутого села, щоб вирушити в далеку поїздку далі. Він загинув в лісі, який нагадує кадри постапокаліптичного фільму, де на багатьох ділянках лишились лиш стовбури дерев, які стричать як голки. Він загинув в лісі на Сході, щоб захистити країну і цей Волинський ліс...
