Хортиця прекрасна рано вранці. Ідеальна погода - йде дощ. Тут можна провести цілий день, але треба їхати далі. Зі скіфського стану ставлю поїздку Blablacar поїздку. Часу до виїзду - годину, але можливо хтось буде їхати на фестиваль?.. Тому ставлю мінімальний тариф. Перед цим вирішую заїхати в книгарню. Книги і дороги - це те, що важливо. Це те, що лишається. Проспект Соборний - в цій частині я ще не був вчора, видно церкву. Зупиняюсь через дорогу від книгарні, тут маленька кав’ярня - беру каву на виніс. Дощ посилюється - тому заходжу під навіс. В цей час же з”являється і пасажир Денис. Підтверджую запит, зідзвонюємось і домовляємось зустрітись за 20 хвилин на Окко навпроти автовокзалу.
В книгарні КСД купую книгу Деніела Єргіна “Великий Куш: всесвітня історія боротьби за владу, гроші, нафту”. В повітрі, здається, пахне нафтою. Хоч ти й припинив боротьбу за владу, але волатильність ринків ще може принести гроші. Купую ще книгу в подарунок, який навряд чи доведеться здійснити… Ці 1000 сторінок від лауреата пулітцерівської премії безперечно цікаві, але пасажир чекає. Тому що в цей дощовий день немає автобусів до Токмаку.
А вы не с этих краев? - питає попутчик
Ні, перший раз їду в цьому напрямку
И как оно вообще самому путешествовать?
Нормально, класно. Я в цьому році дуже багато зробив поїздок по Україні. Часто з кимось, але частіше сам. Мало хто може поїхати так далеко, та й чесно кажучи ці краї не найпопулярніше місце. А так я їду потім на Кам’яну могилу. Були там?
Да, я был там давно, когда еще учился. Еще в Молочанске музей есть.
Розкаю про фестиваль, включаю “Хорею Козацьку”, яку ми слухали всю дорогу, в основному мовчимо. Денису музика сподобалась, і він каже:
Могли бы выступить и в Токмаке, там дом культуры есть.
Хтось йому телефонує, я так розумію маленький син, який з дідусем поїде його зустрічати. Якби час не притискав, може я б завіз його саме в його село, яке напевне недалеко від Токмака, я часто так роблю на Blablacar - і самому цікаво глянути нові локації, і щось корисне зробити. Але в цей випадок, я просто вирішую поїхати через центр містечка, а не в об”їзд як показує навігатор.
О, тут АТБ є, - коментую я, коли ми заїжджаємо в центр Токмака
Да, его недавно построили, еще даже не открыли.
Але ми звертаємо в бік автовокзалу. Ларьок з кавою.. Він бере дві кави, пригощає. Тариф за поїздку був 65 грн, але він дає більше. Пробую повернути, але він каже - “Та нет, на автобусе и так дороже”.
Стаємо під навіс автовокзалу, куримо, говоримо про заводи, він розказує що тут немає роботи, але в Запоріжжі багато заводів, на одному з них він і працює і вже став майстром. Кава жахлива, але погода чудова, особливо для подорожей авто - дощ посилився. Тоді я ще не знав, що дощ буде йти цілий день і цілий день буду слухати “Хорею Козацьку”, але вже не в записі...
