Похорон. Іванків. Пересвіт
Іванків знаходиться за півтори години від Києва на Північ, по дорозі до Чорнобиля. Колись я любив ці місця, де багато лісу і мало людей, поруч Київське море. Останнього разу я був там навесні 2022, росіяни вже відійшли з півночі України, але їх присутність ще відчувалась. Тоді я навіть зробив фото та NFT для колекції Kyiv Fortress - Ivankiv wounds. Це при в'їзді в Іванків, там видно розбиту техніку. А через дорогу знаходився чудовий ресторан "Журавлі", тоді розповідали, що там базувались росіяни. Навесні він ще не працював, а зараз я побачив, що вже працює. Рекомендую відвідати при нагоді.
Похорон відбувався 22 березня 2023. Клименко Микола Олегович «Пересвіт» ➖АЗОВСАЛЬ➖ старший солдат за контрактом, стрілець гранатометник ВВВП 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов».
Спочатку - прощання біля будинку. Потім - о 12 годині відспівування в соборі. Далі всі рушають пішки на кладовище. На авто це лише декілька хвилин, але пішки - майже годину. Цього разу ми їхали на моєму авто, то домовились, що я поїду машиною в колоні. Я швидше йду до машини, щоб їхати одним з перших, не запізнитись і їду за білим автобусом Національної гвардії.
Оскільки ми їдемо дуже повільно, роздивляюсь місто. Запам'ятався момент, коли школярі вийшли зі школи - і стояли в ряд, приклавши руку до серця. Такі моменти сильно запам"ятовуються, але я посоромився зробити фото. Декілька фотографій я зробив вже за містом, коли люди повернули в бік цвинтаря.
В дорозі я відкриваю вікна ширше і вперше за довгий час курю просто в машині. Бо потім не буде часу. Розумію те, що ліс мені подобається навіть більше ніж гори. І потім, після перемоги, звісно якщо доживу і якщо будуть гроші - десь в цьому регіоні можна і шукати хатину, писати книжки і досліджувати крипто-тематику. Думаю також і про масштабні економічні проекти, які тут і взагалі в Україні можна було б запустити.
Цього разу я читав "Молитву Українського Націоналіста", вперше, і як на мене то не надто добре, але це все через те, що було багато людей. Скільки я раніше мав досвіду виступів на конференціях, круглих столах, теле-ефірах, але позбутись повністю, як то кажуть, легкого страху перед виступами ще не вдалось. Після завершення похорон, до Коріка підійшов священник зі словами "Вітаю, Командире!", сказав що сам з сусіднього села, поговорили трохи. Потім Корік сказав: "Не пам"ятаю, хто це такий, і звідки мене знає, пам"ять погіршуюється". - "Така доля відомих людей" - підсумував я.