Ернст Юнґер - Геліополіс - Ретроспективний погляд на місто
Роман Геліополіс Ернст Юнґер написав 1949 року, і завдяки Видавництву Жупанського - український переклад вийшов в цьому році.
Атмосфера роману дуже археофутуристична. Найбільші інновації поєднуються зі збереженням традицій. Ернст Юнґер передбачає виникнення сучасного смартфону - він називав його фонофор. Але це не заважає пам’ятати про важливість листів, написаних від руки. В окремому фрагменті «Дім листів» змальовано гігантський архів, в якому працює 200 службовців та 400 людей з обслуговуючого персоналу. Обсяг архіву та підземні приміщення постійно розширюються та «жоден людський мозок не зможе конкурувати з машинами, встановленими тут». Отже Юнґер передбачив виникнення дата-центрів (можна ще додати - з застосуванням штучного інтелекту), але в його прообразі такий архів - це більш ніж дата центр, музей чи сховище.
Найкраще пояснення може надати його директор, професор Мозер: «Лист, звичайно, гідний пошани й сам по собі - він є найважливішим засобом людського спілкування відразу після мови. Лист - це символ долі взагалі, не кажучи вже про його властивості як документа. Колекції листів важливіші за бібліотеки, і в мене часто виникає відчуття, що тихий пагорб, на якому ми живемо, перетворився на вулкан. Немає нічого, що торкалося б людей і глибоко хвилювало їх, що не знайшло б свого відображення у листах. Так, Князю, ви маєте рацію, старі листи - це засохле листя з дерева життя. …»
Я навів цю цитату, щоб продемонструвати поетичність цього роману. Головний герой - Луціус де Ґеер - служить Проконсулу (Князю), який втілює сили порядку, яким протистоять сили очолювані Ландфоґтом, зі спецслужбами, в'язницями й тортурами, погромами парсів (в цьому хтось може провести аналогію з переслідуванням євреїв в часи Другої світової війни). «Завжди те саме: від переможеного тікають, як від чуми.»
Обидва центри влади міста перебувають в певному балансі, а ще є таємничий Регент, який наче розчарувався в сучасному світі, зник в космосі і спостерігає за подіями в Геліополісі з відстані, готовий втрутитись лише в критичний момент.
Геліополіс часом звучить дуже поетично, часом - дуже філософськи. Герої роману приділяють велику увагу й час міркуванням, а діалоги між ними сповнені глибоких роздумів й ерудиції. Митці Жак Калло, Оноре Дом’є, письменники Гайнріх фон Кляйст, Еміль Золя, античні автори, Шатобріан, Талейран - такі згадки, як краплини дощу, які не змивають загального враження від твору, не уводять читача в інший напрямок і нічого не радять, але додають відчуття глибини, як самого міста-держави Геліополісу так і автора безпосередньо.
Давайте розберемо явище фонофора детальніше:
«… фонофор поставав ідеальним засобом планетарної демократії, засобом невидимого зв’язку всіх з усіма. Присутність на народних зборах і форумах, участь у ринкових операціях поширювалася з його допомогою на всю планету і навіть за її межі.» Та передовсім фонофор був безпрецедентним спрощувачем. Відтоді як фонофор набув досконалості, голосування й референдуми більше не становили жодних технічних труднощів: воля і думка величезних мас ставали миттєво відомими, їх можна було обрахувати й негайно виміряти ледь не самим зусиллям думки. В Пунктамті було встановлено одну з таких машин, здатну робити дивовижні розрахунки. «Так», «ні» та «утримався» цілих легіонів учасників підсумовувалися за допомогою електромагнітних хвиль, і тієї ж миті ці дані можна було зчитати. …» Ось вам і пряма демократія. Електоральна інновація, до якої і до наших днів ми поки що не дійшли.
Але йдемо далі, в іншому абзаці розкриваються ще більш просунуті функції фонофору. «… заміняє посвідчення особи, паспорт..» - Діджиталізація - прототип «Дії» - але про таку систему ідентифікації Юнґер думав майже століття тому… «… автоматично передає точне місцезнаходження власника на всі рятувальні станції в разі виникнення небезпечної ситуації на суші, морі, або в повітрі. Вказує напрямок до будь-якого місця шляхом пеленгації».. - це прообраз GPS, навігації та сучасних додатків в цій сфері. «Він також містить інформацію про суму на банківському рахунку його власника в Енергіоні й таким чином заміняє чекову книжку в усіх банках і поштових відділеннях, а шляхом миттєвого перерахунку уможливлює оплату проїзду на всіх видах транспорту». Paypass, електронний квиток, криптовалюта. До речі, в іншому науково-фантастичному романі «Оймесвіль» (1977) Ернст Юнґер передбачив винайдення криптовалюти. Або, щоб сказати точніше - чогось такого, що дуже схоже на криптовалюту. Оймесвіль - схожий з Геліополісом за духом й атмосфеоюі, його я також раджу прочитати. Видавництво Жупанського дуже активно видає Юнґера, отже є сподівання що «Оймесвіль» скоро буде доступний для українського читача. В цьому романі ви не зустрінете знайомих героїв, але зустрінете вже знайомий пристрій - фонофор.
Я спеціально приділив фонофору так багато уваги, що показати футуристичність цього роману. Геліополіс - це місто-держава, середземноморське по географії, в чомусь - античне, в чомусь - середньовічне, а в чому дуже сучасне й з поглядом в майбуття.
Командор де Ґеер - він хто? Держслужбовець, військовий, митець, науковець, таємний агент, спецпризначенець, фахівець по роботі з особовим складом, топ-менеджер, письменник, колекціонер антикварних книг, філософ, мандрівник? Можливо Геліополіс дасть відповідь на це питання…
Завершу огляд словами самого Юнґера.
«Геніальна особистість у війську приносить більше шкоди, ніж користі. Така особистість буде на своєму місці в політиці, мистецтві та наукових сферах, там, де вважатимуться доречними її свобода й таланти.»
Kyiv against the horde
*“…*
*From the east came storms,*
*Roaring, turbulent whirlwinds—*
*It shone with gold in the azure,*
*Burning on its hill.”*
(Yevhen Malaniuk)
This text is primarily for friends abroad who periodically ask, “How’s Kyiv? Is it safe?”
May is the best month in Kyiv. The cold weather has finally retreated, and the heat hasn’t yet arrived. Chestnut trees bloom throughout the city, and its numerous parks and trees remind us that, not so long ago, Kyiv was considered the greenest capital in the world.
The last Sunday of May is Kyiv Day. Typically, this weekend is filled with large-scale events in the city.
But there is a problem — russians, who hate everything Ukrainian, and Kyiv most of all. Over the past two nights, Kyiv has been heavily shelled. On the night of Sunday, May 25, Russia launched 69 missiles and nearly 300 attack drones across Ukraine, with a significant number targeting the Kyiv region. In the Kyiv region, 23 residents were injured, and four people lost their lives.
For most readers, this is just statistics. Kyiv is a vast city, and most Kyiv citizents and visitors have long come to terms with the fact that the chance of a strike hitting you personally is small.
Why have russians intensified their attacks on Kyiv? Because they can afford to. And because they hate Kyiv—not only for its success, resilience, and role as a symbol of the Ukrainian state. russians hate Kyiv geopolitically. Its very existence reminds moscow who is the Center and Metropolis, and who is the periphery.
Those who have lived in Kyiv for a long time still remember the days of total russian language dominance—in business, culture, daily life, and city infrastructure. A time when russians offered discounts not only on gas but flooded the market with their cheap low-quality music, films, and books. When they funneled millions—not in rubles, but in dollars—through religious, civic, and political organizations to promote the so-called “russian world.” russian interests were heavily represented in Ukraine. As one statistical example, ten years before the full-scale war, communists won 12% of the vote in elections. The ruling Party of Regions at the time was largely pro-russian, and there were plenty of other pro-russian politicians as well.
But everything changed with the Maidan. Unlike the 2004 Orange Revolution, the Maidan of 2013–2014 was geopolitical. It marked a break with russia (though, sadly, for some, this break only became personal in 2022). The Maidan was not about integration with the West but about asserting Ukraine’s geopolitical agenda. In one way or another, it cleansed society of russian influence, reduced xenophilia (the love of all things foreign), and sparked interest in everything Ukrainian.
An even greater surge in Kyiv’s significance came in 2022. Many Ukrainians went abroad and, by comparison, realized the beauty, grandeur, and advantages of Kyiv and life in Ukraine. Thus, love for Kyiv grew—first through rejection of cheap Russian mass culture, then through the collapse of the myth that “everything is better in the West.”
Kyiv-centrism is increasingly taking root. It manifests in thoughts and worldviews, in the works of artists, in new murals and city streets bearing the names of past heroes (Hetman Skoropadsky, Kostiantyn Ostrozky, Roman Shukhevych) and modern ones (Oleh Mudrak). It appears in the creation of new bookstores, cafés, and restaurants, sprouting like mushrooms after rain across Kyiv. It is evident in the actions of those who, despite difficult circumstances, contribute—big or small—through military service or by bolstering industrial strength and creating new enterprises.
As Dostoevsky wrote (and it’s hard to argue that he wasn’t an expert on the кussian soul), “He who does not lie and steal is not кussian.” russian elites lie in the media so confidently that the population takes it for truth. They lie in negotiations. And they steal every day. They steal lives. They steal land. They steal people in occupied territories. russian geopolitics of death is cruel and merciless. Above all, they want to steal Ukrainian statehood itself. From Kyiv, they seek to take its history, its sovereignty, its primacy, and its role in the entire Orthodox civilization (as per Huntington) and its geopolitical mission.
But Kyiv will endure.
Київ проти орди
*«…*
*Зі сходу надходили бурі*
*Гуділи рвучкі вихорі, —*
*Він золотом у лазурі*
*Горів на своїй горі.*
*…»*
*(Євген Маланюк)*
Цей текст, перш за все, для знайомих з-за кордону, які періодично запитують «Як там Київ? Чи безпечно?»
Травень - найкращий місяць в Києві. Холодна погода остаточно відступила, а спека ще не настала. В усьому місті квітнуть каштани та численні парки й дерева нагадують, що ще не так давно Київ вважався найзеленішою столицею в світі.
Остання неділя травня - День Києва. Зазвичай на ці вихідні в Києві відбуваються масштабні заходи.
Але є проблема - росіяни, які ненавидять все українське, а Київ - найбільше.
Минулі дві ночі Київ дуже сильно обстрілювали. В ніч на неділю 25 травня росіяни запустили по Україні 69 ракет та майже 300 ударних дронів, велика кількість з яких припала на Київщину. На Київщині 23 жителів дістали поранення, чотири людини загинули. Для більшості читачів, це - статистика. Київ - дуже велике місто, і більшість киян та гостей столиці давно змирились з фактом, що шанс, що прилетить саме в тебе, невеликий.
Чому росіяни стали більше стріляти по Києву? Тому що можуть собі дозволити. І ще тому, що ненавидять Київ. І не лише за його успіх, стійкість та символ української держави. Росіяни ненавидять Київ геополітично. Адже Київ вже своїм існуванням нагадує Москві, хто Центр і Метрополія, а хто - окраїна.
Ті, хто в Києві давно ще пам’ятають часи тотальної домінації російської мови - в усіх сферах: в бізнесі, культурі, побуті, інфраструктурі міста. Час, коли росіяни надавали знижку не лише на газ, а демпінгували своєю музичною, кіношною, книжковою попсою. Коли спускали мільони не рублів а доларів через релігійні, громадські, політичні організації на просування так званого «русского міра». Російські інтереси були дуже сильно представлені в Україні. Як один зі статистичних прикладів можна згадати що за 10 років до повномасштабної війни на виборах комуністи здобули 12%. Правляча на той час Партія Регіонів була переважно проросійською, а крім неї ще вистачало й інших проросійських політиків. Але все змінив Майдан. На відміну від «Помаранчевої революції» 2004 року, Майдан 2013-2014 був геополітичним. Відбувся розрив з росією (лиш, на жаль, для декого особисто цей розрив трапився лише в 2022). Майдан не був за інтеграцію на Захід, а за ствердження своєї геополітичної суб’єктності. І це, так чи інакше, очистило суспільство від російського сміття, знизило рівень ксенофілії (любові до всього закордонного) та підняло інтерес до всього українського.
Ще більша хвиля зростання ролі Києва сталась в 2022. Багато українців вирушило за кордон і у порівнянні зрозуміли красу і велич, переваги Києва, й життя в Україні. Отже й любов до Києва зросла спочатку від несприйняття дешевої російської маскультури, а потім від краху міфу, що «на Заході все краще».
Все більше утверджується Києвоцентризм. Він проявляється в думках й світогляді, у творах митців, на нових муралах і вулицях міста, де нові назви промовляють іменами героїв минулого (Гетьман Скоропадський, Костянтин Острозький, Роман Шухевич) і сучасного (Олег Мудрак), у створенні нових книгарень, кав’ярень та ресторанів, які з’являються, як гриби після дощу в усіх місцевостях Києва. Він проявляється в діях тих, попри складні обставини вносить свій малий чи великий внесок, несучи військову службу, або збільшуючи індустріальну міць і створюючи нові підприємства.
Як писав Достоєвський (а важко посперечатись, що він був знавцем російської душі) - «Кто нє врьот и нє воруєт - тот нє русскій».
Російські еліти брешуть в медіа настільки впевнено, що населення вважає це правдою. Вони брешуть на перемовинах. І вони крадуть щодня. Крадуть життя. Крадуть землю. Крадуть людей на окупованих територіях. Російська геополітика смерті жорстока та безпощадна. Найбільше вони хочуть вкрасти саму українську державність. А в Києва хочуть вкрасти: його історію, його суверенітет, його першість і роль в усій православній цивілізації (за Хантінгтоном) та його геополітичну місію.
Але Київ вистоїть.
Штучний інтелект, як читач української літератури
Нещодавно в мене відбулась розмова про Валер'яна Підмогильного і його твір "Невеличка драма". До речі, хто не читав - раджу. Як і "Місто" - цей роман перенесе вас на вулиці Києва 100-річної давнини: Андріївський узвіз, Арсенальну, Жилянську, Антоновича.
Ця книгу дуже легко читається, водночас там знайдеться чимало психологічних і філософських моментів.
Розмова зайшла про Льову, це - другорядний персонаж, але він досить яскраво зображений в тексті.
Степан Радчнеко з "Міста" в когось викликає захоплення, в когось навпаки - зневагу чи ненависть, але мало кого він лишає байдужим. Як і герої "Невеличкої Драми". Різні люди - різні думки й вподобання.
Щоб здійснити певний експеримент, я вирішив спитати Штучні Інтлекти (3 з них - ChatGpt, Gemini, Grok), задавшм їм одне й те ж саме питання, з варіантами відповідей.
І ось, що вийшло. Три програми - три різні відповіді. Напевне, варто додати, що з жодним з цих ШІ я не говорив про літературу раніше, і цими акаунтами не користувався.
І яка з відповідей найкраща? Ваші варіанти? Візьмете собі ШІ як співрозмовника чи літературного наставника?..
1
2
3
Ганс-Герман Хоппе - Теорія соціалізму і капіталізму
«Теорія соціалізму і капіталізму», як характеризує це видання автор - це системний трактат з політичної теорії, дослідження про економіку, політику, мораль за соціалізму та капіталізму.
Серед українських політиків та «публічних інтелектуалів» - занадто багато соціалізму, а ця праця - серйозний удар по соціалізму, тому вже через цю причину - вона варта уваги.
Ганс-Герман Хоппе, напевне, найвпливовіший сучасний економіст і філософ для лібертаріанців. Президент Аргентини Хав’єр Мілей в інтерв’ю розповідав, що переломним моментом в його житті було відкриття Хоппе та інших авторів Австрійської школи. На той час, далекий від політики Мілей почав скуповувати книжки і займатись самоосвітою.
«Теорія соціалізму і капіталізму» була видана в 1988 році, тому можна не дивуватись, що багато прикладів пов’язані з Західною Німеччиною та Східною. Але економічна й філософська ретроспектива актуальна і в наші дні. Хоппе виокремлює соціалізми 3 видів: соціалізм російського зразка (на час написання книги СРСР ще існував), соціалізм соціал-демократичного зразка та соціалізм консервативного зразка. Кожному виду соціалізму автор присвячує по розділу. Наступні 3 розділи: «Соціалізм як соціальна інженерія та засади економічного аналізу», «Етичне обгрунтування капіталізму і моральна безпідставність соціалізму» та «Соціально-психологічні засади соціалізму, або Теорія держави» - значно важче читаються. Хоппе поринає в філософські роздуми, які можуть здатись складними, але все приходить до простих висновків: капіталізм - це добре і природно, соціалізм - це погано.
«*Неможливо навести ані економічні, ані моральні аргументи на користь соціалізму. Соціалізм є економічно і морально гіршим за капіталізм*».
В розділі «Капіталістичне виробництво і проблема монополії» Хоппе приходить до висновку - «*Проблеми монополії як особливої проблеми ринків, що потребує втручання держави для її вирішення, не існує. Лише коли на сцену виходить держава, виникає реальна, не ілюзорна проблема монополії та монопольних цін*»
В останньому розділі «Капіталістичне виробництво і проблема суспільних благ» Хоппе стверджує, що всі суспільні блага можуть функціонувати за умов ринкової економіки, без участі держави.*«Більше того, історичний досвід показує, що всі нібито суспільні блага, які зараз надаються державою, колись у минулому насправді надавалися приватними підприємцями або навіть сьогодні надаються ними в тій чи іншій країні. Наприклад, поштова служба колись була приватною майже скрізь; вулиці фінансувалися і подекуди фінансуються приватно; навіть наші улюблені маяки спочатку були результатом приватного підприємництва; існують приватні поліцейські сили, детективи та арбітри; а допомога хворим, бідним людям похилого віку, сиротам і вдовам була традиційною сферою діяльності приватних благодійних організацій»*. Завершується книга міркуваннями з питання безпеки, та можливих переваг саме недержавної безпеки. До речі, на цю тему в Хоппе є окрема книга - «Міф національної оборони: есе з теорії та історії виробництва безпеки».
Навіть, якщо ви добре знайомі з Австрійською школою економіки, «Теорія соціалізму і капіталізму» забезпечить вам матеріал для роздумів. Якщо ж у вас виникне більше питань, ніж відповідей - можна почитати, наприклад «Соціалізм» Людвіга фон Мізеса (українське видання - також видавництво Well Books, Київ, 2024)
Книжкова країна 2025
Відвідав Книжкову Країну на ВДНГ. Будній день, середина дня: біля видавництв і на вулиці багато людей. Видно, що все-таки люди стали більше читати і купувати книжок.
Зустрів друзів, яких не бачив декілька років, з початку великої війни.
Поповнив запаси книжок, що й вам раджу!
Особливо раджу Видавництво Жупанського - подяка за Ернста Юнгера та книжки "готичної" серії (Лавкрафт, По, Мекен, Меррітт, Майрінк)
Та Видавництво Марка Мельника за багато ідеологічних та історичних творів.
До речі, саме в цьому видавництві можна розрахуватись криптовалютою, що я й зробив, придбавши "Повстання мас"
Могилянка та ліволіберальна пропаганда, як могила для демократії
Києво-Могилянська академія заборонила лекцію військового. Тема лекції: «Героїчна порода: від старої України до Третіх визвольних змагань».
(Детальніше про це - за посиланням) https://www.facebook.com/share/p/19w9vykFry/
Лектор - Євген Врядник - військовий та автор книги "Автаркія. Самодостатність у сучасному світі", яка побачила світ нещодавно у видавництві "Наш Формат". До речі, гарний спосіб висловити підтримку - це придбати цю книжку. Я прочитав її ще декілька місяців тому. З назви й обкладинки може здатись, що мова про економічну чи геополітичну автаркію (наприклад, одразу спрацьовує асоціація з Гійомом Фай та його "автаркією великих просторів"), але книга більше про світогляд автора, його духовний шлях, роздуми щодо індоєвропейської цивілізації. Автаркія в значенні особистої самодостатності. Тема лекції виглядає співзвучною до теми книги. Можливо, комусь текст книги допоможе подолати свій страх, чи птср, а лекція - дізнатись більше про історію України та почерпнути натхнення в постатях героїв нашого минулого. Далеко не з усім я згодний з написаного, але сам формат есе, книги роздумів цікавий, і я одразу придбав книжку як вона з'явилась.
Здавалося б, саме такі лекції і потрібні зараз, хоча б для того, щоб підняти рівень мобілізації: добровільної, а не бусифікованої. Та й взагалі, є люди, які отримують кошти за читання лекцій з приблизно схожою назвою (в тому числі й в цьому університеті).
Причина відмови - що лектор "занадто правий, аби читати в академії лекції".
Напевне склалась ситуація, що маленька, але впливова група з лівими поглядами (або й навіть анти-українськими - бо як інакше пояснити зневагу до тематики лекції?) вирішує порядок денний державного (а не приватного) університету.
Якби ж це були демократичні ліві, вони б сказали щось на кшталт: "Ми не погоджуємо з поглядами лектора, але зробимо все, щоб він мав рівний доступ і можливість висловити свої думки".
На публіці вони можуть підтримувати ЗСУ, навіть збирати донати, робити репости, "хейтити русню", але насправді плюють військовим в спину, а в окремих випадках навіть бажають смерті. Таких людей ви не побачите ні на фронті, ні навіть на економічному фронті, це переважно гуманітарні паразити, які ненавидять всіх, чиї погляди не вписуються в їх ліво-ліберальну догму. Кількісно їх маленька, але вони дуже активні в соц мережах і в просуванні своїх колег до влади.
Можливо, варто було б проігнорувати цей інцидент. Лекція ж врешті-решт відбулась, хоч і на вулиці. Але я бачу тут більшу проблему, що поки частина країни воює, віддаючи все - інша частина зконцентровує владу в своїх руках. І на наступних виборах - вони будуть найбільше кричати, що донатили і "допомагали" Україні пишучи гнівні повідомлення про ультра-правих. Поки росія намагаєть завдати Україні поразки на полі бою, ці ліволіберальні пропагандисти готують поразку політичну.
Сергій Квіт, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія», якщо не має стосунку до цієї заборони лекції, мав би висловитись і пояснити, що сталось. Можливо, хтось забув що Сергій Квіт отримав посаду Міністра освіти на науки в 2014 за квотою Майдану. Тобто за квотою активістів, які були "поза політикою" аж поки самі не потрапили в політику, частина з них і досі займають різні посади. Звісно, хтось використав Майдан в особистих цілях...
Щось подібне відбудеться і після перемоги. Принаймні будуть спроби зробити все, щоб до влади прийшли не ті, хто віддавав своє здоров'я, майно і кров, а ті хто цей час накопичував капітал (і не лише фінансовий), для кого суверенітет- це порожнє слово, а всі, хто не згодний з ліволіберальної пропагандою - вороги. Культурні марксисти, соросята, неокомуністи, прогресисти - можна заплутатись в тому, яку ідентифікацію вони виберуть, або можливо і noname. Важливо те, що вони закопають демократію, якщо тільки зможуть. Так, як скасували цю лекцію
Cardano DRep Voting - Set 2025 Net Change Limit of 300M ADA
https://read.cash/@cryptotexty/cardano-drep-voting-set-2025-net-change-limit-of-300m-ada-a9628e44
Cardano DRep Voting - Set 2025 Net Change Limit of 300M ADA
As Cardano DRep (Delegated Representative), I will inform everyone about my governance votes. For those unfamiliar with the Cardano ecosystem, DReps are like members of parliament who vote on governance decisions. This is my second vote.
Governance Action Type: Info Action. Proposal "Set 2025 Net Change Limit of 300M ADA, 2026 Net Change Limit of 250M ADA". I voted "No"
Context about my vote: Initially, I wanted to vote "Yes" just to support the idea that community members can suggest changes and budget regulations such as the "Net Change Limit." But after reading the Abstract, Motivation, and Rationale, I decided to vote "No."
As for me, I don't see the explanation of how "Net Change Limit" is correlated with potential significant opportunity losses for the Cardano ecosystem. For me, it looks like a secondary aspect of the whole budget process. More important is to understand how and by whom the budget will be formed, etc. There is no explanation of why 300M ADA. Where does this number come from? Why not 250, 200, 100 or 400? And also why plan so much ahead (for 2026) if we can't predict the $/ADA rate? Closer to the date it will be easier to plan because still we don't live in a world where everything is counted in ADA.
And last but not least. What influenced me the most was the line: "*Just to clarify, we are not IOG, CF, EMURGO, PRAGMA, INTERSECT or their staff, we are just community members. We won't give names right now because we don't want to get caught up in any drama.*".
I'm not a fan of listed organisations and I have no relations to them. Moreover, I criticized some of them in the past. CF never compensated me for meetups and Cardano events expenses (after promising to do so), Intersect never sent invitations to workshops or governance events. I consider most of these institutions as corrupted bureaucrats who get high salaries by abusing their monopoly on governance, budget control, etc. Probably except IOG, because this company is the main developer of Cardano and Charles Hoskinson has a long-term interest in Cardano which is more philosophical than financial. If governance will work well in a decentralized way - this is the long-term success of Cardano and IOG (as the main Cardano developer). But for bureaucrats - that's a threat to loose their ability to receive big financial gains. So I'm not afraid to provide criticism and as I see the role of DRep - constructive criticism is an important part of the work. DReps are not anonymous and I think DReps are important in the future governance construction. Otherwise, why would I be a DRep? Just to vote for voting and spend transaction fees? So I don't like the formulation "we don't want to get caught up in any drama". If there was some discussion on this which I missed - then it could be pointed out. I don't see any "drama" in putting your name or nickname under the proposal.
Just to check my intuition - I checked the vote results and for now bigger % of DReps and SPOs voted against it. Ok, so I'm not alone in this opinion. But of course their voting reasons are probably different. I decided to share my thoughts on it and I hope this short text was useful.
More details about this proposal and vote results on the Governance portal:
https://gov.tools/connected/governance_actions/7f320409d9998712ff3a3cdf0c9439e1543f236a3d746766f78f1fdbe1e06bf8 https://gov.tools/connected/governance_actions/7f320409d9998712ff3a3cdf0c9439e1543f236a3d746766f78f1fdbe1e06bf8#0
Йорам Газоні - Чеснота Націоналізму
«Націоналізм — це не про конфлікти та ненависть. Це про усвідомлення свого вибору, вірність, рішучість і повагу. А ще про любов — до країни, у якій живемо, до добробуту своїх громадян. Це про рішучість обстоювати інтереси тих, кого ми вважаємо рідними, і про повагу до тих, хто вибирає любов замість ненависті.» - Святослав «Калина» Паламар, заступник командира бригади «Азов». Ці слова на обкладинці підсумовують зміст книжки, яка нещодавно побачила світ у видавництві «Наш Формат».
Йорам Газоні пропонує історичну схему в світлі конфронтації та протистоянні двох концепцій: імперіалізму та націоналізму. Націоналізм - це політичний лад, що базується на національній державі, яка прагне панувати лише над однією нацією. Імперська держава навпаки - прагне об’єднати людство під єдиним політичним режимом.
Для багатьох читачів може стати цікавою ретроспектива. Автор ідентифікує себе як єврейський націоналіст та сіоніст, який прожив більшу частину життя в Ізраїлі - країні, яку заснували і якою - переважно - донині керують націоналісти. Тим цікавіше почути думку, що нацизм - не є різновидом націоналізму, не є його радикальнішою версією чи однією з гілок. Адже «Гітлер розглядав свій Третій Райх як покращене втілення того, що він називав «Першим Райхом», який був не чим іншим, як Священною Римською імперією Габсбургів. Гітлер мріяв побудувати свою імперію на руїнах ладу національних держав у Європі».
Так само і Радянський Союз - був ще однією імперією, яка проіснувала довше. В цьому контексті, хоч автор зовсім не згадує Україну і сучасну війну, ОУН та УПА - організації, які боролись проти обох імперій за побудову національної держави.
Найбільша частина книги називається «Доводи на користь національної держави»
Йорам Газоні наводить 5 чеснот національної держави:
1. Насильство витіснено на периферію
2. Зневага до імперських завоювань
3. Колективна свобода
4. Конкурентний політичний лад
5. Особисті свободи
«Чеснота націоналізму» (The Virtue of Nationalism) буде не зайвою для прочитання тими, хто цікавиться політичною філософією. Тут згадуються ідеї Гоббса, Локка, Іммануїла Канта (як прихильнику «всесвітньої держави» та «антинаціоналістичної парадигми» саме йому присвячено чимало місця)
А особливої уваги варта критика автором Європейського Союзу, адже для нього це - безперечно продовження імперіалістичних прагнень, тільки вже заснованих не на засадах нацизму чи марксизму, а на основі ліберального інтернаціоналізму.
«Прагнучи створити Європейський Союз, країни Європи запровадили нову парадигму, в якій незалежна національна держава більше не розглядається як ключ до добробуту всього людства.» Автор дивується, що стільки європейців з радістю готові докласти зусиль до демонтажу своїх держав та обміняти незалежність на правління міжнародного режиму. Можливо, хтось задумається, прочитавши слова іноземного автора (а в нас лишається велика повага до всього іноземного), чи варті були стільки років боротьби, щоб віддати свій політичний суверенітет під керівництво інших бюрократів?
В Україні для ліберальних інтернаціоналістів, якщо ти критично налаштований щодо ЄС - значить ти «рука Кремля». Але ж і ЄС і рф - це дві різні імперії, але обидві прагнуть нав’язати своє світобачення (можна згадати як під м’яким тиском ЄС приймались зміни до законодавства). Фізично Україна воює з необільшовицькою, олігархічною імперією. Основні союзники якої також не є національними державами, хоча за етнічним складом вони певною мірою монолітні. Ці держави мають імперське світобачення: комуністичне в КНДР, панісламістське в Ірані. Метафізично ж Україна протистоїть і протистоятиме ліберальному націоналізму ЄС і «західного світу».
Ізраїль часто наводять як приклад. Приклади національної єдності, технологічності, розвиненої стартап-культури, мілітаризму та успішного лобізму своїх інтересів закордоном - варті вивчення. Чи варта уваги ця книга? Якщо хоча б одну людину вона приведе до націоналізму, не ізраїльського, звісно, а українського - тоді так.
Zelenskyy is not a dictator - Open letter / response to Charles Hoskinson
https://read.cash/@cryptotexty/zelenskyy-is-not-a-dictator-open-letter-response-to-charles-hoskinson-0a45ffa9
Zelenskyy is not a dictator - Open letter / response to Charles Hoskinson
**Zelenskyy is not a dictator and Elections will happen when there is an appropriate time - Open letter / response to Charles Hoskinson**
Dear Charles,
For many years I follow your Youtube videos. That’s an amazing fact that no other tech CEO provides such amount of information, interesting thoughts and also interaction (AMAs, your responses on X posts). These videos are also the reason why I believe in Cardano and participate actively in the Cardano ecosystem (Project Catalyst since Fund1, now as DRep, as advisor and content maker).
However, I must say that you are wrong about the situation in Ukraine. You like to say the phrase «Disagree without being disagreeable» that’s why I hope you will read this open letter.
You dedicate several minutes to Ukraine in your video «Treasury Questions» (link: https:// www.youtube.com/watch?v=e9l2Wi5v4-E, from 25:40).
The first part sounds like a support.
*«When he (Trump) said that Ukraine started the war with russia. That’s a lie. Straight up lie. The russian military built up a massive force on the boarder and invaded Ukraine. That’s what happened. We saw in the real time. … The Ukrainians didn't send military into Russia. They didn't attack moscow. The russians attacked Ukraine. So when the President says that Ukraine started the war it's just a lie.»*
I completely agree with you - we all saw it in the real time.
But then you continue speaking about Ukraine:
*«At the same time, Zelenskyy is a dictator. That's also true. You guys on the other side. You just you can't get there. By definition, if you suspend elections, you arrest your political opponents, you arrest people in the Press who are critical of you. And you use an event like a civil war or an invasion as an excuse. Well, you kind of look like a dictator. Why do we have the moral high ground on this one because in 1944 during World War II the United States had elections. In 1864 the United States during the Civil War with 11 states outside of the Union under Confederate control with 6 million of the 31 million Americans under Confederate control had not only an election. Had an election where the head of the Union Army decided to run against Abraham Lincoln. That's why we have moral authority to say: "You can have an election". Bot choosing to do so means you don't have a democratic mandate. You can disagree with it but it's a fact. You can say it's necessary. Okay. But it's a fact. You could even have an election where once the war is over it takes effect. So that the current leadership doesn't leave office until the war is over. But there's no excuse not to have an election. Because you need a legitimate leader to negotiate for your nation. Who is the leader of Ukraine? We don't really know. And that's the thing, guys.»*
Zelenskyy is not a dictator. In a full-scale war (not a conflict, an event, and definitely not a civil war) there is certain benefit of being a dictator. Dictators can submit the whole economy and whole society to the needs of war. And this didn’t happen. For putin who is a dictator and who remains decades in power, it’s much easier to direct manpower and economy to the war effort. If you visit Ukraine, you can observe peaceful life in some cities, many expensive cars on the streets, and some people live and work as if war never happened. It is russian propaganda effort to paint Zelenskyy as a dictator. Political opponents are not persecuted. If you mean sanctions imposed on Poroshenko (ex-president and oligarch) - it is a part of political combat. Is it reasonable to do it right now? Some people think yes, and some people think no. That’s democracy - pluralism of opinion. And anyway «European Solidarity», party of Petro Poroshenko protests against these sanctions openly in the parliament (Verkovna Rada) and nobody persecutes them. Moreover, pro-russian politicians are still remain members of parliament. Yes, some of pro-russian politicians fled the country. Some changed their mind as russian full-scale invasion was a shock for them. Others probably keep their opinion to themselves. But can you imagine Nazi congressmen in USA in 1944?
The press remains free. Of course, the press was influenced by oligarchs and big businessmen in the past. Now this influence is less and the influence of the state is bigger. But very often journalist expose corruption or schemes, including those from the people in power or close to power. Actually, the press is acting as Fourth Power. Maybe there is no big pro-russian media like it was before 2022. But once again - can you imagine big and influential Nazi media in 1944 in the US? Which could promote the idea that the US should abandon its allies, join The Great Reich, invite German leaders to rule the country, and declare German as second state language?
I didn’t vote for Zelenskyy personally. I never was his fan. I disliked his comedy show and I watched «The Servant of the People» movie only after election results to analyze how and why it influenced the voters. But it’s a fact that after russian invasion in 2022, he had huge support up to 95% or higher. This support still remains high. In order to understand this - you don’t need to make an elections. Living in Ukraine and speaking with many different people, I know this. To measure this level of support you don’t necessarily need to conduct elections. There are sociological services that do polls. Actually the recent polls showed the support above 50%, If you don’t believe this number - ok, why not to invite any international company to do more polls?
Zelenskyy is not a dictator, however his influence on the executive branch or power and legislative is big because he received big support on 2019 presidential and parliamentary elections. Since 2019, his party lost part of the members of parliament (at least one group of ex-speaker of parliament Rasumkov separated, some MPs left, and some were kicked out of presidential fraction because of corruption). That’s political life. That’s democracy. This is not a dictatorship. For example, the presidents of USA and France also have big power and influence on executive branch. They can take decisions on wide variety of issue without consulting or asking the legislative body. But this doesn’t make the dictators. That’s the system of power which differ from country to country. Historically in Ukraine Presidential power is very strong. This is not Zelensky’s invention, it was set up by Kuchma in 90s. For example position of Head of Presidential Office (Administration) is very powerful position de facto, while de jure it’s not so important.
More thoughts on the elections. I personally believe that this convocation of Ukrainian parliament is the worst in its quality. First of all, there are real traitors, pro-russian politicians who were elected with russian money, some of them still remain deputies. Other members of parliament lack the necessary education and experience, some of them are just completely random people. The mood of Ukrainian society in 2019 and now are completely different. That’s why the current MPs do not represent the will of the people.
You mention elections in the USA in 1944. But USA was not occupied by their enemies. There were not troops on the borders. To conduct elections in Ukraine during the current war is hard, dangerous, and expensive. Russians bomb as every day. Very often they kill innocent people in the cities which are far away from the frontline. For example, on the day I write this text (23 February, 2025) russians sent 267 drones (Shaheds). Many people try to avoid big gatherings of people due to the risk. One doesn’t need to be a strategist to understand that russians will send drones on polling stations. That’s their tactics - they want Ukraine to be under terror. That’s the difference, as Ukraine is not waging war against russian civil population. But russians killed many civilians: Bucha, Irpin, Izyum, Mariupol.
Elections are expensive. russians have much bigger amount of resources than Ukrainians, and that’s why any extra expenditures, both financial and in manpower would only weaken the situation.
Elections is about competition. If it would be possible - russians would like to have more inner conflicts inside the Ukraine. As a democracy, we already have different opinions. For example, some people don’t want to serve in the army and openly speak about it. Some people spend all their saving to the army needs, and continue to donate. Others just enjoy their life and don’t care. That’s democracy. But the election process can create more clashes inside Ukraine. It’s democracy and many people have personal ambitions, including political ambitions. This war gave birth to new leaders, some of them would like to go into politics. But how can military people participate? Can they run for office? If not - there is no point of such elections, as the support of army is very high in Ukrainian society. If they can run - how can they leave their position in army and their current location? Can they have vacations for the time of the campaign? People who left Ukraine as refugees - will they be able to run for office or vote? And those who left the country illegally? What to do with them?
Currently Ukrainian election system is designed that 50% of parliament is elected by party list and 50% in single-mandate districts. In the past it used to be 225 MPs by part list and 225 in districts. But part of Ukrainian territory is occupied, what to do with this? And political parties, most of them were not active during the war. That’s understandable that when you are under attack by bigger, stronger and cruel enemy - you need to have national unity. That’s not a time for developing a political party, as in the worst-case scenario we might have no elections at all.
Regarding elections, We have more questions than answers. We need to have a dialogue on this. And I’m sure it will happen when there is time.
On all the points written above I could say more, but I see that I already made this letter longer than planned. The best way to confirm everything would be for you to visit Ukraine. Vitalik Buterin visited Ukraine twice, since the full-scale russian invasion. You are welcome to come as well. For example - to visit one of the IT events.
Speaking about elections - we can have a bigger dialogues about elections on the blockchain. Maybe Ukraine can become the first country which will have elections of the blockchain. The digitalization of Ukraine is high, and that is why voting on the blockchain can become a reality. We can focus on this topic and speak about things that unite us.
You can come and explore how fragile Ukrainian democracy managed to survive and become stronger under the russian bombs.
They wanted to turn Ukraine into dessert, the burnt land of ruins, but we will turn Ukraine into the land of cryptocurrencies and hope.
Трамп і майстерність образи
Зараз багато українців ображені на Трампа. Врешті-решт майстерність наносити образи, це те, що привело Трампа до влади на виборах 2016 року. Тоді на дебатах Трамп образив не лише Хілларі Клінтон, а й всіх кандидатів-республіканців. Так, саме всіх. Тільки комусь дісталось більше (як Джеб Бушу), комусь менше. Комусь могло здатись - як же так? Йому ж потім з ними працювати.
Для тих, хто хоче хоча б трохи краще зрозуміти Трампа - раджу переглянути невелике відео «Мистецтво образи» (The Art of the Insult). Там є моменти, де на дебатах Трамп досить сильно ображає Марко Рубіо, вдаючись навіть до образ, які не часто почуєш в українській політиці (наприклад, що в нього завеликі вуха).
Ну то й що? Пройшов час, і Марко Рубіо тепер - в команді Трампа, Держсекретар США, представляв Америку на цих переговорах в Саудівській Аравії.
Про Трампа вже написано чимало книг (здебільшого, критичних), з яких можна зробити висновок про його стиль отримання інформації, спілкування, формування симпатій та антипатій.
Давайте краще подивимось на себе. І я не про те, що значна частина українського суспільства була налаштована проти Трампа і в останні роки, і на виборах 2016 року. На жаль, анти-трампівську позицію активно демонтсрувала велика частина політичної «еліти», журналісти, різного роду «інфлуенсери». І це і втягнення України в виборчу кампанію (ту, де переміг Байден, цьому присвячено цілий розділ в книжці Джона Болтона «Кімната, де це сталося») - спричинило певну образу Трампа на Україну.
Трамп мислить та діє як американський націоналіст. Для нього «Америка передусім» це не просто гасло.
А скільки у нас людей підтримувало націоналістів? Нагадаю - на парламентських виборах в 2019 об’єднані націоналісти не подолали 5% бар’єр. На виборах 2014 року - ВО «Свобода» не подолала 5% бар’єр і виграла лише декілька округів.
Тому можливо варто почати з себе? Економіка не переведена на військові рейки. Ледь не щодня чути про корупційні справи, і це ж лише частина від того про що відомо. На інформаційному полі ми також програємо. Це слабкість української дипломатії, та політичної «еліти». Чому з середовищем консерваторів, республіканців так погано і мало працювали?
Тому пропоную не ображатись на Трампа, а задавати собі питання щодня - «Що я зробив для України?»
As #Cardano #DRep I voted "Yes on Proposal "Decrease Treasury Tax from 20% to 10%".
Argumentation for voting and more details in the blog-post:
https://read.cash/@cryptotexty/cardano-drep-voting-decrease-treasury-tax-from-20-to-10-3cfb53a8
Cardano DRep Voting - Decrease Treasury Tax from 20% to 10%
As Cardano DRep (Delegated Representative), I will inform everyone about my governance votes. For those unfamiliar with the Cardano ecosystem - DReps are like Deputies who vote for the governance decision. The power of vote depends on the power of ADA delegated to a particular DRep. As you can see from the screenshot, my power is 21830 ADA (it means the following amount was delegated to me). Although this number might seem big, it is tiny compared to other DReps who have millions and hundreds of millions of ADA power.
Proposal "Decrease Treasury Tax from 20% to 10%". I voted "Yes"
Here is my motivation in brief to vote "Yes":
Decreasing taxes is not only nowadays trend. We need to learn to use Treasury more efficiently. With the proposed tax change - Treasury still will have enough funds to cover all the expenses. An increase in Cardano staking profits can also attract new people to the ecosystem and investors. Just in case, this parameter can be changed in the future.
Here is statistics of voting (at the day of writing this post, 20 February 2025)
Voted "Yes" --- **₳ 324.33M --- 8.72%**
Voted "Abstain" --- **₳ 5.13B**
Voted "No" ---- **₳ 1.05B ----- 28.09%**
Not voted ---- **₳ 2.51B ---- 63.19%**
When I voted yesterday I saw similar data and taking into account the Yes/No proportion, I understand that most probably this governance suggestion won't pass. Also, I understand that I lack overall knowledge on the topic of how Treasury is filled and how it is used. This is something we should study more and I'm sure soon the Budget will be discussed more and more and we'll have some other propositions regarding the Budget, Treasury, etc. So I support this proposition to cut Treasury Tax also to show that such and similar propositions can be made and Cardano community can influence many aspects of Cardano governance, including such important questions as Taxes and Treasury expenses.
More details (including technical details) about this proposal on the Governance portal:
https://gov.tools/connected/governance_actions/941502b0aa104c850d197923259444d2b57cab7af18b63143775465aaacc84f5#0
Story Crypto Meetup in Kyiv, Ukraine
https://read.cash/@cryptotexty/story-crypto-meetup-in-kyiv-ukraine-1d7bc5ef
Валерій Залужний «Моя війна»
Це книжка - не про російсько-українську війну (яку автор обіцяє описати в двох наступних частинах трилогії «Наша війна» та «Їхня війна»). Ця книжка - про Валерія Залужного і його життя. Впродовж всієї книги часовий простір переносить читати від пізнього Радянського союзу до наших днів, від 90х до 2014, від 80х до 2020х. «Це розповідь про мене. Для людей, які мене особисто не знають. Це оповідь про мою приватну війну.»
Одним з найцікавіших відкриттів для мене є те, що продовж всього життя, Залужний багато читав. Ще з дитинства, коли в школі зачитувався російською літературою (щоб справити краще враження на дівчину-однокласницю). Книгу «Мій шлях у задзеркалля» Володимира Горбуліна, всю в помітках підписує у автора на зустрічі. Але читає й ворогів - Герасимова. Читає і сучасну літературу - в цій автобіографії Валерій Федорович згадує і цитує поезію Максима Кривцова. Швидше за все, на ідею написання книги вплинув двухтомник Черчилля «Спогади про Другу світову війну»: «Задум розповісти про Другу світову війну прийшов до Черчилля ще зі вступом на посаду прем’єр-міністра 1940-го, а отже, на той час йому було вже шістдесят шість. І цей погляда на обкладинці немов промовляв до мене: ну що, хлопчику? Подужаєш?»
Десь в цей час і я читав ці мемуари Черчилля (Видавництво Жупанського, 2018). Ця книга завдяки Олексію Жупанському потрапила і в нашу невелику бібліотеку підрозділу і з того часу стала однією з найпопулярніших серед особового складу.
Важливість читання в житті Головнокомандувача можна підкреслити ще й такою цитатою: «… А ще знаю, що всього навчать лише книжки. Бо лише вони відкриють невідоме і покажуть, як мислити. Книжка навчить кожного бути людиною, навчить полюбити інших. …»
Ще декілька моментів, які запам’ятались:
- В 1997 молодому курсанту гадалка передбачила майбутнє: «Я побачила війну. Страшну. У нас, тут. А ти там найголовніший».
- Дуже атмосферно зображено містечко Новоград-Волинський (Звягель). Завдяки детальним описам, адреса можна навіть скласти туристичний маршрут «Звягель Валерія Залужного»
- Атмосферно описана будівля Генштабу в Києві і бункер та життєві моменти звідти
- Історія «обміну» нерозголошення таємної інформації на інтерв’ю в «Вашингтон пост»
- Дружина Залужного, ще перед його призначенням Головнокомандуючим, передбачила війну
В цілому книжка показує Валерія Залужного дуже людяним. Навіть книжка є така книжка «Залізний Генерал. Уроки людяності», авторства Людмили Долгоновської, його помічниці. Але також ця книжка залишає й багато питань:
- Не зрозуміла історія зі смертю дитини
- Зовсім незрозуміла історія з затриманням в аеропорту Бориспіль в 2019 році
- «Тиск, який чинився на мене як всередині України, так і за кордоном, був величезний.» - Чому б не додати на цю тему більше інформації й деталей? Хоча, можливо, про це буде більше в наступних двох книгах. Просто відчувається занадто велика недосказаність й дипломатичність
- Хто був «Той» («друга людина в державі»), хто приїздив на фронт в 2015 і так недолуго себе показав. Чому б не назвати вже по імені (і так, при бажанні, журналісти можуть ідентифікувати хто це був, ну або власна прес-служба «Того» все-одно дізнається, що Залужний подумки його послав)
- Перед призначення Головнокомандуючим: «Я закінчив університет, здобув спеціальність дипломата, очікував на вступ до аспірантури й уже бачив себе, на жаль, не у Збройних силах.» - А де він себе бачив? Чому б не сказати про це. Тому що, якщо Валерій Федорович бачив себе дипломатом - то якраз і досягнув цього.
- Ну й напевне найголовніше питання, яке цікавить багатьох: чи піде Залужний в політику?
Звісно, відповісти на це питання не було ціллю книги. Як мінімум, тому що будуть ще 2 книжки.
Але люди задавались, і задаватимуться цим питанням. З одного боку, в тексті є момент, де в контексті Мінських угод 2015 року та припинення вогню, Залужний пише: «Не зупинятимуся на оцінці дій керівництва. Мені, тоді молодому полковникові, та й тепер, не хотілося б ставати на місце тих людей».
А з іншого боку - сам факт написання автобіографічної книжки - це вже певна заявка. В цій книжці Залужний постає не кадровим пост-радянським військовим, який піднявся кар'єрними щаблями, а ефективним менеджером, який просувався далі завдяки невпинній роботі над собою, позитивним результатам, управлінському таланту.
Моя політологічна інтуїція підказує, що швидше за все - так, піде. Але не обов’язково посада Президента буде ціллю. З огляду на любов Валерія Федоровича до дипломатії та міжнародної тематики, це може бути посада Міністра закордонних справ, в коаліційному уряді.
«Моя війна» - написана з точки зору представника військово-політичної еліти, який хоч зараз, можливо розмірковує на березі Нормандії чи в посольстві в Лондоні, чи війна закінчилась особисто для нього. Але йому є що згадати і є що сказати.
Наприклад, якщо хоча б один командир, після прочитання книги, сприйме серйозно і почне втілювати наступне (цитати зі сторінки 224) - це вже буде чудово.
«Багато хто зі мною не погоджується, але освіта і підготовка військового керівника повинні триматися на трьох китах.
Перший - ідеологічна підготовка, яка має ґрунтуватися на історії нашого народу й історії його боротьби.
Другий - підготовка і розвиток якостей лідера, які мають враховувати національні особливості й менталітет, релігію й звичаї, розвиток власних можливостей. З повагою ставлюся до методик здобуття успіху, які транслює інфоциганство, але такий підхід має бути поза нами.
І, нарешті, третє - спеціальна академічна, енциклопедична підготовка, де знання основ озброєння, стратегії, тактики, спеціальних понять і термінів є фундаментом для ухвалення правильних рішень.»
Story Crypto Meetup in Kyiv, Ukraine
Today I attended Story Meetup in Kyiv, Ukraine.
It was Sunday, 9 February 2025. Usually on Sundays center of Kyiv is empty. But in empty business center near the Golden Gates a lot of people came for this meetup.
What was the most surprising for me is that I saw not a single familiar face. Yes, not a single face I've seen on meetups before.
In a way, that's positive, it shows that people interested in crypto now are almost completely new. And cryptocurrency industry is very popular in Ukraine. Previous generation of crypto-communities either earned good amount of money and continue their work on another level. Or they for any reason left this industry, as winner or looser, it depends.. but now almost all these people are relatively new, and the majority was young people.
Below is what meetup was about:
Explore Innovation: Learn how Story Protocol empowers authors, content creators, and developers to protect their rights through decentralization.
Shape the Future: Discover how Web3 and blockchain technologies are revolutionizing the creative economy.
Engage and Connect: Meet and discuss with the teams from Unity Nodes and Everstake.
The New Year starts with a russian terrorist strike
https://read.cash/@cryptotexty/the-new-year-starts-with-a-russian-terrorist-strike-2b65162d
The New Year starts with a russian terrorist strike
On January 1 2025, early in the morning, russians hit Kyiv with drones. Such attacks happen all the time. Thanks to the air defense, Kyiv is not in ruins. But that's what these terrorists want to achieve - to spread despair and horror among the civil population.
In this historical building, russians killed a family of scientists, neurophysiologist Ihor Zyma and biochemist Olesia Sokyr (link to the article about them). https://life.pravda.com.ua/society/shcho-vidomo-pro-podruzhzhya-naukovciv-yaki-zaginuli-vnaslidok-rosiyskoji-ataki-po-kiyevu-305705/
The building across the street is even older. It was built in 1879 and was called the House of Liberman (by the name of the businessman, owner from those times). Since 1953 this building has been a place of the Writers Union of Ukraine. Since the 1990s this is a really important place that held multiple cultural, literal, and political events. I personally visited this building many times for book presentations, art events, etc.
One more building that was damaged on Bankova Street is a building of committees of Verkhovna Rada (Ukrainian parliament). The majority of parliamentary committees (where deputies have offices) are located in another building on another street. But some are located here. I used to have an office there are worked for some time in 2014. Of course, I admire this part of Kyiv, the so-called "State Quarter". We might suppose that the target of russian terrorists was the Office of the President which is located nearby. This is only 1 strike - 1 target. They continue to strike, they send their criminals and regular army to capture more territory. This terror continues for 3 years. Just an ordinary day in Kyiv. For news outlets and international audiences - this might be only statistics. But that's a tragedy of family members and friends of scientists' who were killed. This is a tragedy of Kyiv city which has more and more scars on its face...
Аргентинська Мрія
В чому різниця між божевільним та генієм? Успіх. Цими словами починається інтерв’ю аргентинського президента Хав'єра Мілей в подкасті Лекса Фрідмана. Сам Фрідман не однозначна фігура, але що поробиш, якщо він запрошує цікавих людей, а його формат багатогодинних розмов дуже добре підходить для прослуховування в дорозі. На початку подкасту він сказав, що хоче спілкуватись з багатьма лідерами держав, в тому числі і Зеленським і путіним (миротворцем себе вважає).
Хав'єр Мілей може виглядати божевільним в деяких своїх висловлюваннях чи вчинках, але в політиці, аргентинський президент потрапив лише в 2021, він - геній. Продажні медіа і ліваки вже охрестили його «популістом», «правим радикалом», але його популярність в Аргентині і світі зростає.
До речі, Мілей активно підтримує Україну. Зеленський був на його інавгурації. Мілей чітко ототожнює Аргентину з Заходом: за найбільшого союзника вбачає США, ненавидить комунізм.
Цікаво, що в політику Мілея привело захоплення економічною теорією. Більше 10 років тому він натрапив на статтю Мюррея Ротбарда «Монополія і конкуренція», і потім відкрив для себе Австрійську школу економіки. Хав'єр прийшов додому та порахував скільки коштів йому потрібно на корм для собак, їжу та базові витрати. Всі інші гроші - витратив на книжки. Такі автори як Людвіг фон Мізес, Фрідріх Хайєк, Ганс-Герман Гоппе, Хесус Уерта де Сото, Хуан Рамон Рало, Філіп Багус, Вольтер Блок - стануть базою економічної теорії, яку і сам Мілей розвиває далі в своїх книжках і статтях з економіки та політичної філософії.
Чи стане Аргентина новим економічним дивом? Чи буде майбутнє покоління вивчати вже «аргентинську модель»? Поки що виглядає, що Аргентина на цьому шляху. За рік президентства Мілея була зупинена гіперінфляція. Провели найбільшу структурну реформу. З 18 міністерств залишили 8. Було суттєво скорочено бюрократичний апарат.
“Щодня ми усуваємо від 1 до 5 регуляцій. Водночас потрібно провести ще 3200 структурних реформ, і коли вони будуть завершені - Аргентина буде найбільш вільна країна в світі.”, - так Мілей висловлює своє бачення реформ.
До речі, цікавим є те, що аргентинський досвід реформ активно переймає друг Мілея Ілон Маск для DOGE (з абревіатури - Департамент урядової ефективності, а не однойменна криптовалюта). Вони багато спілкуються і, можливо, це ще один шанс донести проукраїнську позицію до оточення Трампа і до самого Дональда. російська пропаганда, яка активно діє в усьому світі, особливо й у «країнах третього світу» куди зараховують більшість латиноамериканських країн. Вона наштовхнеться на серйозний спротив в іспаномовному світі, маючи такого союзника.
Аргентинські реформи приваблюють капітал та інвесторів. Наприклад, лише в блокчейн індустрії за останні місяці відбулось декілька конференцій, важливих подій. Дехто обирає Аргентину як основне або ж додаткове місце для релокації та свого бізнесу. Саме так варто боротись за індустрії майбутнього з великою доданою вартість, а не створювати нові податки та складнощі. На перший погляд у Мілея і Зеленського може бути багато спільного: обоє мали високу популярність в медіа (Мілей вів свою передачу та подкаст), обоє перемогли з обіцянками реформ, змін системи й боротьби з корупцією. В цьому інтерв’ю Мілей каже, що корупція залишається найбільшою проблемою Аргентини. Колись був «грузинський тренд» - коли в Україну було запрошено багато грузинських реформаторів, які насправді нічим особливим не відзначалися. Можливо, майбутнє - це аргентинський тренд? З огляду на любов до всього іноземного - варто їхати вивчати досвід реформ в Аргентину. Або, принаймні, прочитати забутих економістів.
Cardano DRep - I recently registered as Delegated Representative - analogy of Deputy, MP
https://read.cash/@cryptotexty/cardano-drep-i-recently-registered-as-delegated-representative-analogy-of-deputy-mp-c7e76360
Cardano DRep - I recently registered as Delegated Representative - analogy of Deputy, MP
Now as Cardano governance evolves, a new role emerged: DReps - Delegated Representative. DRep is analogy of Deputy, MP - Member of Parliament, Congressman, Senator, etc. ADA holders can delegate their voting power to DReps (staking and delegation remains the same, this has to do only with governance decisions). DReps will vote - now only voting on "Info" actions is possible, but sooner DReps' voice and position will be influential in the Cardano ecosystem.
I will write more on Cardano governance and now if you are interested you can check my page on Cardano Gov Tools site and if you have ADA - you can connect your wallet and "vote" for me. You can elect me as your representative) https://gov.tools/drep_directory/drep1yqmr09530yuehxdz2wca5setx03ps5tnxxrvzlgwmk3wswugxwh
**DRep ID**: drep1yqmr09530yuehxdz2wca5setx03ps5tnxxrvzlgwmk3wswugxwh
**Objectives**
I plan to represent the voice of those who have less time/interest/knowledge to make decisions and vote on the Future of Cardano I plan to represent Ukraine and Eastern Europe, the region which, in my opinion, is not so popular in the Cardano ecosystem but has many developers and big economic potential. I plan to promote Cardano in the area of real-world politics (i.e. adoption of the governance solutions on the local and national level), real-world assets (tokenization, introducing Cardano to businesses from different areas)
**Motivations**
I've been an active participant in Project Catalyst since Fund 1, and my motivation is to be one of the most active DReps. In 2019, I founded the Knygarium crypto bar (which existed in Kyiv) - a place where artists, businessmen, and crypto-enthusiasts met. For the future, I have some plans for the creation of the Cardano Hub in Kyiv, an important city in the region. During these years, I worked as an advisor and consultant with several businesses and entrepreneurs who were interested in Cardano. I see myself in this space for years if not decades. As a political scientist (I have a degree in this), I read many books on political philosophy, and that's why I'm happy both to observe and participate in shaping the Governance of the next financial system of the world.
**Qualifications**
Since Fund1 Project Catalyst I was Proposer, Community Reviewer, Voter. I analyzed and reviewed hundreds of proposals, and I read and voted for thousands of proposals. In addition to Cardano, I researched and took part in several other blockchain ecosystems. I hope my diverse knowledge of the cryptocurrency industry will help me to make the right decisions. As founder of small media Cryptotexty, I traveled to more than 10 worldwide Blockchain events, and I plan to travel in the future (after the war, if I survive) and promote Cardano globally.
**Payment Address**
**addr1q8ltprg2dpuftk3xa773c4eqz62d63syevwqmeeqk75h0swy974pwpegzh7kay6pdypdedrfrunyge4fam22062a4ghq3v8jqe**
Links on Cardano Forum Page:
https://forum.cardano.org/t/andrii-voloshyn-individual-introduction/141406
Сергій Єфремів - Бої на Карпатській Україні 14-15 березня 1939 року
У цій невеликій книжці на 100 сторінок - спогади головнокомандуючого Національною обороною Карпатської України «Карпатська Січ» Сергія Федоровича Єфремова про період бої за відстоювання незалежності Карпатської України.
Багато років тому, мені дуже сподобалась книга британського журналіста Майкла Вінча "Одноденна Держава", де він описує формування Карпатської України, з атмосферою тогочасний краєвидів, архітектури і способу життя. Пам'ятаю, що саме після тієї книги мені захотілось навідати Хуст та той регіон. Майкл був нейтральний спостерігач та описував українців з усіма тогочасними вадами: браком досвіду, надмірним ідеалізмом, несправдженими сподіваннями на Німеччину.
Сергій Єфремов - безпосередній учасник подій, перейняв командування у найважчий момет. Його попередник Климпуш виїхав додому до Ясіня і невідомо було де він. Транспорт і зв'язок- величезні проблеми того часу, було лише декілька машин, автобуси які були потрібні для евакуації уряду зникли вночі. Найгірше те, що в тій атмосфері хаосу, добровольців не бракувало, але катастрофічно бракувало озброєння.
Вранці 16 березня в Будинку Уряду "Великий рух, багато добровольців, переважно молоді. ... Кожний просить дати йому зброю та вписати його до відділу, який відходить на фронт. Але одночасно видно багато урядовців та їхніх жінок, які просять швидше виплатити їм евакуаційні гроші, щоб вони могли швидше виїхати з Хусту". Нічого не нагадує цей опис?
Паризьке "Українське слово" писало: "Так починається нова українська війна після майже двох десятиріч - тим разом війна проти монгольської Мадярщини, озвірілого ворога українства".
А чеський офіцер, який з сумом казав, що краще б воював за Карпатську Україну, як відходити неславно на Чехію, виголошував тост: "П'ю за перемогу героїв-січовиків над монголами!". Тоді європейці краще розуміли своїх сусідів. Так можна й в наші дні краще збагнути, чому Орбан такий прихильник росії і путіна.
Після своєї розповіді Сергій Єфремов наводить матеріали тогочасної преси, показовим є те, що вся світова преса (окрім мадярської) відзначала героїзм українців.
Чудово ілюструє тогочасний ентузіазм розмова з 15-річним хлопчиною-гімназистом, який придбав рушницю у чеха за 20 крон. Єфремов запитував чи вміє він стріляти, і не знав що робити, бо хлопець просив не забирати рушницю "бо я умру від жалю" і пускати малого на фронт шкода.
Зрештою головнокомандувач сказав: "Бог вас охоронить! Уважайте на себе, пам'ятайте, що ліпше жити для України, як нерозумно вмерти за неї".
Cryptocurrency Vision: Jayden Sage On Upcoming Meltup
Cryptocurrency Vision: Jayden Sage On Upcoming Meltup
https://www.youtube.com/watch?v=XsT5pujIHTM
Cryptocurrency Vision: Jayden Sage on Upcoming Meltup
https://www.youtube.com/watch?v=XsT5pujIHTM
Cardano Catalyst Fund13 - Voting is happening now
https://read.cash/@cryptotexty/cardano-catalyst-fund13-voting-is-happening-now-913f6d58
Cardano Catalyst Fund13 - Voting is happening now
Voting is happening now in Fund13 of Project Catalyst. Project Catalyst is a Cardano DAO (in simple words) for those who might not be familiar with the Cardano ecosystem. The voting period is two weeks. All voters need to cast their votes by December 12th at 11 a.m. UTC. So less than 2 weeks left and the voting results will be available in the middle of December.
A little bit of statistics. On Day 2 (yesterday) more than 2000 wallets have already cast about 55K votes. That's the power of 850M+ ADA, so this amount of ADA participated so far. That's only the beginning of the Voting cycle.
I already voted. Some of my readers might remember that I voted for 1205 proposals in Project Catalyst Fund 12, this was around 3 months ago. This time I didn't participate as a Community reviewer (so I didn't analyze and evaluate proposals). This time I was much less familiar with proposals in this Fund. So I didn't vote for all the proposals, I voted for maybe around 100-200 proposals and this time I didn't spend hours reading them. That's not because I was discouraged in any way. I still have some ADA which I kept as reverse despite the hard times in Ukraine and the constant need for additional money. This actually was a good decision - you can see how much ADA rose in price. This Fund I voted much less because I had less time. I can't spend so much on reading proposals these 2 weeks, so I voted fast and I based my decisions on the years I spent already in the Cardano ecosystem. https://read.cash/@cryptotexty/voted-for-1205-proposals-in-cardano-catalyst-fund-12-233e96a8
You can learn more about Project Catalyst and start participating here:
https://projectcatalyst.io/
Столиций Київ - нова книга про Вічне Місто
Київ мав урочистий вигляд. На його вулицях, вкритих снігом, було святково і приємно. Старовинне місто, зогріте поколіннями, і тепер під снігом було затишне і тепле. Далеко, на суворих фронтах мерзли і вмирали його сини, а воно байдуже провадило своє безтурботне життя. /// Можна так подумати пройшовшись чи проїхавшись однією з центральних вулиць міста. Але це написав Гео Шкурупій 100 років тому в романі "Жанна-батальонерка". Зараз українські видавці активно перевидають українських авторів початку ХХ століття і одними з бестселлерів є романи, пов'язані з Києвом. Окрім вже згаданого Шкурупія, це романи Домонтовича, "Місто" Підмогильного (напевне, найпопулярніший твір, який одразу пропонує багато видавництв) та його ж "Невеличка драма", "Записки Кирпатого Мефістофеля" Винниченка. Внаслідок повномасштабної війни, почуття меншовартості зменшилось, градус ксенофілії знизився, а орієнтація на "старшого брата" була зруйнована вщент. Багато українців відкривають для себе свою ж історію.
Для тих, хто ще не зовсім занурився в минуле, гарним варіантом пізнати Київ краще - буде книга "Столиций Київ. Як вовала, творила і бешкетувала наша еліта 100 років тому", авторства Тетяни Швидченко, Надії Харт та Діани Андрієвської, що нещодавно вийшла у видавництві "Стилет і Стилос".
Книга складається з трьох частин: Київ мистецький (Ті, що несли щит), Київ войовничий (Ті, що несли меч) та Київ літературний (Ті, що несли вінець). Окрім загальновідомих постатей Петлюри, Скоропадського, Коновальця, Донцова, Маланюка, Підмогильного, Курбаса, Шкурупія, Рильского - для переважної більшості читачів будуть і нові імена. "Столиций Київ" містить числені фотографії та ілюстрації, що робить це видання не лише інформаційним, а й подарунковим. На відміну від багатьох путівників чи довідників, які доводилось бачити, тут - легкий та ціквий стиль текстів. Достатньо цікавих історій та цитат, і що найбільш сподобалось - є конкертні адреси, де жили ці військово-політичні чи культурні діячі, або літературні персонажі. Тому для когось це буде путівник вулицями Вічного Міста, а для когось - антологія і дороговказ для наступного дослідження власної історії.
Трамп переміг
Трамп переміг.
Вітаю всіх з цією перемогою!
Перш за все, це перемога для Америки, але цей фактор може дуже сильно позначитись на війні.
Неодноразово Дональд Трамп заявляв, що якби він був президентом - цієї війни не було б. Саме слабка позиція Америки (як приклад, він наводив те, як США виходили з Афганістану) і дала зрозуміти путіну, що він може напасти і йому за це нічого не буде.
У Трампа є план, як завершити війну. Він його не розкривав, але в деяких ефірах згадував і про тиск і про економічні фактори (про ціну на нафту - якщо її суттєво знизити - це буде серйозний удар по економіці рф).
Дональд Трамп - це геній. Він досягнув найвищих успіхів в багатьох сферах: політиці, бізнесі, медіа. Водночас, його слова "Make America Great Again" - це не просто гасло, а конкретна програма, яку він втілював і втілюватиме в життя. Америка не може лишатись великою, віддавши цілі регіони під вплив росії чи Китаю.
Іноді в дорозі слухаю радіо, нещодавно був прикро здивований тим, як деякі "експерти", політологи, журналісти прямо розганяли "зраду" від потенційної перемоги Трампа. Низький рівень політичної освіти, заангажованість "ліберальних" медіа та "лідерів думок" може тільки зашкодити налаштовувати співпрацю з американцями.
Зараз це вже було не так відчутно як в 2016, та все ж таки багато людей не знаючи нічого про Трампа, люблять повторювати якісь кліше та лозунги.
Добре, що Зеленський зустрівся з Трампом у вересні, а не зробив однобоку ставку на "прогресивного" кандидата.
В середовищі прихильників Трампа є люди, скептично налаштовані щодо допомоги Україні, ізоляціоністи, лібертаріанці, до яких можна віднести Ілона Маска, Джо Рогана. Але з ними треба спілкуватись, а цим, на жаль, мало хто займався.
Республіканці перемагають також на виборах в Конгрес, Сенат. Можливо буде час згадати і «Пропонований план перемоги в Україні», який саме республіканські конгресмени (Маккол, Роджерс, Тернер) подали як альтернативу слабкій "демократичній" підтримці Україні.
@cryptotexty
