Смерть була близько Ще один момент, коли смерть була так близько. Вибух. Вогонь. Люди збираються на вулицю. Незрозуміло, горить будинок, цей чи сусідній.
Горять автомобілі. Я часто паркувався там поруч, і вчора там просто не було вільного місця, тому я поставив авто трохи далі. Чудом моя машина вижила. Вже понад рік я активно експлуатую її в службових справах, наїздив тисячі кілометрів. Кришка багажника була відкрита, це сила вибуху так підкинула не електричний, а механічний замок. Я перегнав авто далі, воно і так не заважало, але вночі я ще не міг оцінити масштабів пожежі, можливо більше спецтехніки приїхало б. Я взяв аптечки і повернувся, на місці вже було багато поліції та швидкої. В такий момент відчуваєш себе занадто слабким і вразливим. Бо що конкретно я можу зробити? Як допомогти? Я просто продовжуватиму свою діяльність як в армії так і в інших сферах. Натхнення - геополітичний імпульс помсти. Рутинна, але потрібна робота, свій маленький внесок, може й не найкращі ліки для емоційного стану. А от написання текстів - непогана терапія. Nещастя - як почуття голоду, яке можна втамувати. Колись, наче в іншому світі, я подорожував з однією людиною, і в різних закладах нас постійно супроводжували коти. Сьогодні вранці я побачив мертву чорну кішку біля під'їзду. Як подих смерті, що зупинився дуже-дуже близько. Але сьогодні - не на тобі...Отже, не сьогодні...
No comments yet