@cryptotexty 27 July 2026

Лора Лумер як гарний приклад боротьби з російською пропагандою У дорозі переглянув інтерв’ю Лори Лумер із Зеленським та її інтерв’ю з Марічкою Падалко. Кілька спостережень і думок.

1. Провальна стратегія української влади (а також опозиції та всього «істеблішменту») у минулому полягала в тому, щоб робити ставку виключно на демократичних кандидатів і майже повністю ігнорувати республіканців. Окрім цього — потоки хейту в бік Трампа з боку журналістів і різного типу інфлюенсерів. Навіть у цьому інтерв’ю Лора Лумер згадала, що Зеленський брав участь у кампанії на боці демократів. Зрозуміло, що Зеленського підставили — неясно, чи через дурість своїх, чи через заангажовану прихильність до демократів або ліво-ліберальної ідеології, чи з іншої причини. Ну, Зеленський добре відповів, і начебто ця стратегія вже змінилася. 2. Лорі Лумер дуже сподобалися Київ і Україна. Це особистий досвід, який вона проживає і вже ніколи не забуде. Тому треба більше спілкуватися. Усім. Бо маємо такий парадокс: українське суспільство переважно консервативне, але часто просуваємо як усередині країни, так і за кордоном ліво-ліберальних інфлюенсерів, митців і журналістів, представників громадських організацій. Такі «лідери думок», звісно, можуть лише відштовхнути консервативних лідерів думок, таких як Лора Лумер. 3. Лора на своєму прикладі ще раз показала, як працює російська пропаганда. Їй знищили Twitter-акаунт (до купівлі його Ілоном Маском), ліво-ліберальні медіа блокували її, а russiatoday надала свою платформу та аудиторію. Маю сказати, що я не дивився її подкастів. Вірю, що росія не платила їй, але самого надання платформи й можливостей було достатньо. Так само про-російські пропагандисти неоднорідні. Є огидний Такер Карлсон (якого сама Лора зневажає і називає «Катарсоном», натякаючи, що йому гроші платить Катар). Звісно, якщо брати гроші від Катару, то можна й від росії? Є Джон Міршаймер — і цей дід давить на геополітику. Кожен із пропагандистів має свої підходи, свою аудиторію та свою «оплату»: хтось отримує «моральну подяку й визнання», а хтось — банально російські гроші. Взагалі якось думав написати про цих пропагандистів окремий пост. Скажіть, якщо вважаєте, що це гарна ідея, — тоді напишу. Для Лори Лумер поворотним пунктом стало те, як вона зрозуміла, як працює росія, зокрема й на Близькому Сході. Вона зрозуміла, що ця країна — не друг США, навіть якщо в якийсь момент могла здатися союзником. 4. Нам може здаватися, що ми — центр Всесвіту, і очі всього світу прикуті до України. Але багатьом людям байдуже. Частина світу підтримує росію — на жаль, це такі реалії, які важко змінити в одну мить. Задумайтесь самі: у вас точно є знайомі, які «за євреїв» і «за арабів» у конфлікті на Близькому Сході. І точно більшості знайомих абсолютно байдуже, що там відбувається — їх цей конфлікт не торкається. Тож марно очікувати, що весь світ буде за нас. Але, звісно, суспільна думка змінюється, і треба спілкуватися — кожен на своєму рівні. 5. Позабавило, наскільки сильні кліше російської пропаганди. До 2022 року нашу війну взагалі переважно називали «Ukrainian conflict». Це словосполучення десь лишається досі. Але от Лора, яка вже за нас, все одно згадує «Azov battalion» і свастики. Чомусь її радники та команда не просвітили, що Азов уже давно не батальйон, а корпус. Проте це словосполучення настільки сильне, що я його періодично чую навіть від тих іноземців, які симпатизують Україні. Звісно, не варто очікувати від іноземців розуміння різниці між військовими формуваннями. Утім Лора вдається до пафосної поради, що, на її думку, треба змінити лого. Це свідчення того, наскільки глибоко російські тези про «денацифікацію» засіли в тих, хто споживав російську пропаганду. Водночас росіяни завжди самі готові до співпраці як із відвертими нацистами й ультраправими, так і з ультралівими з усього світу. Наче дрібниця, але дуже позитивно, що в українських архівах знайшли документи про предків Лори Лумер, які жили у Вінниці, а потім переїхали до Києва. Це їй дуже сподобалося, вона багато про це говорила. Загалом уже видно, що це дуже продуктивний візит. І таких подій, такого спілкування треба більше.